Александрс Чакс
| Александрс Чакс | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | латис. Aleksandrs Čadarainis |
| Народився |
27 жовтня 1901 Рига Латвія |
| Помер |
8 лютого 1950 (48 років) Рига, СРСР[1] ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Кладовище Райнісаd |
| Країна |
 Латвія |
| Діяльність | поет, публіцист |
| Alma mater | МДУ |
| Знання мов | латиська[2] |
| Сайт | cakamuzejs.lv |
Александрс Чакс (також Олександр Чак; латис. Aleksandrs Čaks, 27 жовтня 1901 — 8 лютого 1950, Рига) — латвійський поет. Перший урбаніст, який протиставився сільським традиціям латвійської літератури.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у родині кравця Яніса Чадарайніса. Певний час навчався на медичному факультеті Московського університету (1919).
Перша публікація в журналі «Latvijas Kareivis» (вірш «Sapņi»).
1928 — перша збірка віршів «Seši». Вона повністю були присвячена поетизації міста Рига, літературний образ якої у Чакса зазнав радикальної деконструкції. До нього латвійська Рига була у полоні сільського канону письменників-традиціоналістів. Чакс сміливо, місцями — брутально, поетизував життя нічної Риги, існування тутешніх бомжів, долі повій, навіть дослухався до мелодій муніципальної каналізації. До певної міри, Чакс у латвійській літературі відіграв роль Валер'яна Підмогильного — автора прозового твору «Місто». Чакс і Підмогильний — символи прориву сільської тубільної нації до великих, іншомовних міст — Риги та Києва.
У своїх ранніх творах Чакс у романтичному ключі згадував про латиських стрільців.
Чакс також є автором кількох прозових творів (у формі розповідей), які не принесли йому такої слави, як поезія.
Твори Чакса донині вивчаються у шкільній програмі середніх навчальних закладів Латвії. Він майстер гіперболи, темпераментного вільного вірша.
Чакс і Україна[ред. | ред. код]
Творчість поета Чакса почала популяризуватися в Україні після Другої світової війни (в українській транскрипції Александрс Чакс фігурував як Олександр Янісович Чак).
Український поет Іван Драч згадував Чакса у 1978 році в нарисах про латвійську літературу:
[3]Якщо вашого сучасника і ровесника називають «одною з найяскравіших вершин латиської поезії всіх часів», ви мимоволі здригнетесь, бо одразу в пам'яті спалахують імена Яна Райніса і Олександра Чака, це ж вони там - серед найяскравіших вершин!
Книжка нових українських перекладів Александрса Чакса вийшла 2012 року. У ній вперше вміщено ранню, дорадянську творчість поета.
Видання[ред. | ред. код]
- «Серце на тротуарі» (Sirds uz trotuāra, 1928),
- «Мій рай» (1932),
- «Дзеркала фантазії» (1938),
- «Поема про візника» (1930);
- збірка поем «Осяяли вічністю» (ч. 1—2, 1937—39).
Також у часи совєцької окупації збірки поезій «Патріоти», «Під високою зіркою» (обидва — 1948), «Боротьбі і праці» (видавництво посмертне, 1951).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118960253 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Іван Драч. Наближення. Поетичні переклади і статті. Харків, Фоліо, 2008. С. 192. ISBN 978-966-03-4584-3
Джерела[ред. | ред. код]
- Радіо Свобода. Перекладач Серґей Морейно — про латвійську поезію (рос.) [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Gedichte von Aleksandrs Čaks in deutscher Übersetzung bei http://www.literatur.lv [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)