Александр Брюкнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александр Брюкнер
Aleksander Brückner
Aleksander Brückner 1939.jpg
Народився 29 січня 1856(1856-01-29)
Бережани
Помер 24 травня 1939(1939-05-24) (83 роки)
Берлін
Галузь наукових інтересів славістика, історія культури
Заклад Берлінський університет
Alma mater Львівський університет, Віденський університет

Александр Брюкнер — (*29 січня 1856, Бережани — †24 травня 1939, Берлін) — польський філолог та історик культури, багаторічний професор Берлінського університету, член багатьох академій, в тому числі Петербурзької Академії Наук.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився в Бережанах під Тернополем (тоді Австро-Угорська імперія). В 1872-1876 вивчав філософію у Львівському університеті. В 1976 здобув докторський ступінь у Відні і в тому ж році приступив до досліджень з славістики в Лейпцігу і Берліні під керування тодішнього завідуючого кафедрою славістики Берлінського університету Вятрослава Ягіча (Vatroslav Jagić). В 1877 році видав працю з «Запозичені слов'янські слова в литовській мові», котру присвятив «шанованому вчителю Августу Лескіну». В 1878 захистив у Відні ступінь хабілітованого доктора і як приват-доцент почав працювати у Львові.

В 1881 переїхав в Берлін, де в універсітеті одержав посаду доцента з слов'янських мов і літератури Берлінського університету, котра в 1892 були підвищена до повної професорської. Брюкнер пропрацював в Берлінському університеті 44 роки, він був далеким від політики і цілком присвятив себе науці і спілкуванню з колегами-науковсцями. Після Першої світової війни він відхилив запрошення перебратися до Варшави, Познані або Вільно[1]. Також після виходу на пенсію він продовжив свої дослідження в Берліні.

На похоронах Александра Брюкнера в 1939 році прощальне слово сказав Макс Фасмер, він же прийняв очолювану раніш Брюкнером університетську кафедру славістики.

Наукова діяльність [ред.]

Поле наукової діяльності Брюкнера поряд з слов'янською філологією охоплює такі галузі, як: літературознавство, історія культури, балтістика, фольклор, дохристиянські релігії та міфологія, археологія та ін. Список його публікації вміщує понад 1800 наіменувань.

У своїх дослідженнях розглядав також питання української літератури й культу­ри, проблеми польсько-українських літературних взаємин, твор­чість представників «української школи» в польській літературі.

До української мови ставився з погордою, применшував її вплив на польську і перебіль­шував вплив останньої на українську. У чис­ленних працях («Про етимологічну анархію», 1908; «Пісні польсько-руські», 1911) викорис­товував український матеріал.

Підтримував контакти з українськими вченими, зокрема з Іваном Франком, який на­писав кілька рецензій на праці Брюкнера.

У 1903—1904 опублікував огляди періодичних видань з етнографії та фольклору, де проаналізував також досліджен­ня Івана Франка, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, М. Дикарєва та інших.

В «Історії слов'янських літератур», що є першою частиною його (разом з Т. Лерспланівським) книжки «Нарис з історії слов'янських літератур і літературних мов» (польською мовою, Львів, 1929), дав високу оцінку творчості Тараса Шевченка і його значення для України.

Праці (вибірково) [ред.]

  • Średniowieczna poezya łacińska w Polsce Cz. 1 (1892) Cz. 2 (1893) Cz. 3 (1894)
  • Apokryfy średniowieczne Cz. 1 (1900) Cz. 2 (1904)

Література [ред.]

Посилання [ред.]

Виноски [ред.]

  1. ↑ Макс Фасмер: Марія Роде: Алексндер Брюкнер і Ян Бодуен де Куртене (Наука, нація і лояльність польських вчених в Берліні та Санкт-Петербурзі). - в кн.: Europäische Universitäten im Ersten Weltkrieg. - München: Franz Steiner Verlag, 2006, S.330-340.(нім.)
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александр_Брюкнер&oldid=12518539