Александр Дюма (батько)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Александр Дюма-батько (фр. Alexandre Dumas, père) (24 липня 1802, Вільє-Котре — 5 грудня 1870, П'юї) — відомий французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його одним з найбільш читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.

Батько Александра Дюма, Тома-Александр, син маркіза Даві де Ла Пелетрі и чорношкірої рабині Кессетти Дюма, народився в Санто-Домінго і був єдиним з усіх позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав і узаконив. Однак в подальшому Тома-Александр посварився зі своїм батьком і взяв прізвище матері Дюма. Був генералом французької республиканської армії; помер у 1806, коли Александру було лише чотири роки.

Незважаючи на бідність, сім'я мала добру репутацію і зв'язки серед аристократії, котрі допомогли двадцятирічному Олександру отримати посаду в Пале-Рояль в Парижі в канцелярії герцога Орлеанського.

Александр розпочав писати статті для журналів і п'єси. Перша п'єса, «Генріх III и його двір» (Henri III et sa cour, 1829) мала великий успіх, зрештою як і друга, «Крістіна» (Christine ou Stockholm, Fontainebleau et Rome, 1830), після чого Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська» (Isabel de Bavière). З того часу газети почали друкувати його численні романи.

В 1840 році він одружився з актрисою Іді Фер'єр, але мав з інтимні стосунки з численними іншими жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей; один з них, узаконений батьком Александр Дюма-син, також став успішним письменником і драматургом. Дюма заробляв значні гроші, але постійно тратив їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачаею.

В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів. Провів два роки в Росії (1858–1859), брав участь в боротьбі за об'єднання Італії.

Помер 2 грудня 1870 року.

В 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеону. Его твори були перекладені багатьма мовами и слугували основою для численних театральних постановок і фільмів.

[ред.] Найвідоміші книги

• Трилогія про трьох мушкетерів:
  • «Три мушкетери» (Les Trois Mousquetaires, 1844)
  • «Двадцять років потому (роман)» (Vingt ans après, 1845)
  • «Віконт де Бражелон, або Десять років потому (роман)» (Le Vicomte de Bragelonne, ou Dix ans plus tard, 1847)
• «Граф Монте-Крісто» (Le Comte de Monte-Cristo, 1845–1846)
• «Дві Діани» (Les Deux Diane, 1846)
• Трилогія про Генріха Наварського:
  • «Королева Марго» (La Reine Margot, 1845)
  • «Графиня де Монсоро» (La Dame de Monsoreau, 1846)
  • «Сорок п'ять» (Les Quarante-Cinq, 1847)
• Серія про французьку революцію:
  • «Джузеппе Бальзамо або Записки лікаря» (Joseph Balsamo, 1846–1848)
  • «Кольє королеви» (Le Collier de la Reine,1849–1850)
  • «Анж Піту» (Ange Pitou, 1853)
  • «Графиня де Шарні» (La Comtesse de Charny,1853–1855)
  • «Шевал'є де Мезон-Руж» (Le Chevalier de Maison-Rouge, 1845)
• «Чорний тюльпан» (La tulipe noire, 1850)

[ред.] Екранізація творів

За його творами в Україні поставлено фільми:

• «Д'Артаньян і три мушкетери» (1979, т/ф, 3 а),
• а на основі роману "Граф Монтекристо ' — «В'язень замку Іф» (1988, т/ф, 3 а).

[ред.] Література

• Зібрання творів у восьмидесяти томах (фактично вийшов том 1 «Три мушкетери»), Львів, Видавництво «Оксарт», 1995.
• «Три мушкетери», Київ, Видавництво «Дніпро», 1992.
• Литературньїй знциклопедический словарь М., 1987. — С.599;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. -^.454;
• Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.261;
• Иллюстрированньїй знциклопедический словарь. М., 2000. — С.443;
• Сто великих писателей. М., 2002. — С.215—225.