Александр Кароль Гроза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александр Кароль Гроза

Алекса́ндр Ка́роль Гро́за (пол. Aleksander Groza; * 30 червня 1807, с. Закриниччя, нині Оратівський район, Вінницька область — † 3 листопада 1875, с. Халаїмгородок, нині с. Городківка, Андрушівський район, Житомирська область) — українсько-польський поет епохи романтизму, ще менш відомий як художник. Представник «української школи» в польській літературі. Молодший брат письменника Сильвестра Венжика Грози.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Олександр Гроза походив з багатої дворянської сім'ї та був волинським поміщиком. Отримавши добру освіту — вивчився, зокрема, медичної справи в Віленському університеті потім вивчався в Дерптському університеті, згодом оселилися в селі, яке успадкував в Україні, де він працював й присвятив себе літературній праці. Поезія Олександра порівнювалася критиками з найкращими взірцями літераторів XIX століття, він черпав натхнення в найкращих представників того часу — Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна

В кінці 1850 років він переїхав до Бердичева, де працював учителем, а потім у Житомир, де він був одним засновників крайової асоціації видавничої компанії по видруку дешевих книжок, у тому числі ним були розроблені так звані «елементарки Грози». Це були невеличкі книжечки довіднички (на манер тодішніх польських), з роз'ясненням для простого люду різних питань суспільних чи побутових з наочними художніми прикладами (малюнками) та віршованими вкрапленнями. Найбільшою популярністю користувалися правописні «елементарки» правопису (українського та російського і польського).

Творчий шлях[ред.ред. код]

Перші свої вірші Олександр Гроза опублікував в Вільнюсі, «литовськім Новорічнику» (wileńskiy Noworoczniku) в 1831 році. П'ятьма роками по тому він випустив свій перший і найвідоміший роман «Староста Канівський» (Starosta Kaniowski) про походеньки Миколи Потоцького. У проміжку з 1838 по 1842 роки з'являлися, в тому ж таки Вільнюсі, його поезії з творами художників, поряд з іншими митцями, що писали на литовській та українській мовах.

Наступна повість, опублікована тільки в 1848 році, цей твір був писаний в манері реалістично побутовій, як «Виписки з щоденника Владислава» (Władysław — wyciąg z pamiętników) — це не дуже добре відомий його витвір. Інший новий його твір, класифікується в цьому ж літературному стилі, «Мозаїка контрактова» (Mozaika kontraktowa) — це щоденник 1851 року, якого він закінчив у 1857 році.

Подальші його твори залишилися не відомими, та й в той час він уже більше себе присвячував діяльності народовців, пропагуючи народне мистецтво та займаючись благодійними чи видавничими проектами. Олександр Гроза вважається призабутим українським письменником.

Відомий творчий доробок[ред.ред. код]

  • «Starosta Kaniowski» (1836) поема заснована на переказах про знаменитого Миколу Потоцького
  • «Зібрання творів» Александра Грози (Вільно — 1843 р.) і містить в собі, крім «Starosty», різні поеми, пісні та вірші.
  • «Jastrzebiec»,
  • «Smiecinski»,
  • «Trzy palmy»,
  • «Jassyr Batowski»,
  • «Obrazki Ukrainskie» (Варшава, 1855);
  • «Trzy powesci» (Житомир, 1860);
  • «Mozaika kontraktowa» (Вільно, 1857);
  • «Hryc» (ib., 1858)
  • «Твардовський» (Броди, 1873)

Література[ред.ред. код]

Інтернет про Александра Кароля Грозу[ред.ред. код]