Алелопатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Через алелопатію в казуариновому лісі, попри добру освітленість і наявність вологи, не ростуть інші види рослин

Алелопа́тія (від грецького «алелос» — взаємний і «патон» — вплив) — властивість рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, які пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів. 

Носієм алелопатичної дії є фізіологічно активні речовини, які називають коліни або гальмувачі, хімічна природа яких дуже різноманітна й непостійна навіть у одного виду. Вони вбивають рослини або ж затримують їхній ріст, гальмують фотосинтез, отруюють інші важливі процеси життєдіяльності рослин. Цікаво відмітити, що коліни діють як отрути лише у високих концентраціях. Якщо їх розчинити у великій кількості води, то вони починають діяти протилежно, стають стимуляторами росту цих же рослин.

Класичним прикладом алелопатії може служити сукцесія специфічного типу каліфорнійської рослинності — чапараля. Це рослинне угруповання складається переважно з чагарників шавлії білолистої (Salvia leucophylla), чамісу, мучниці та інших лучних рослин. Навколо багатьох особин шавлії існують кільця завширшки до 2-3 м, де не росте трава через накопичення в ґрунті токсинів (головним чином, терпеныв камфори й цинеолу). Приблизно раз на 12-15 років чапараль охоплюють природні пожежі. Під час пожеж вогонь руйнує терпени, і вся ділянка знову «захоплюється» лучною рослинністю. Однак з появою чагарників шавлії білолистої «пролисини» відновлюються. Коментуючи це явище, Т. А. Работнов робить припущення про можливість «… пояснити розподіл рослинності, що спостерігається, можна, конкуренцією за воду… Тим не менш немає підстави заперечувати можливість алелопатичного ефекту шавлії на однорічники. Необхідно лише підкреслити, що алелопатичний вплив завдає місцева рослина (шавлія білолиста) на еволюційно не пов'язані з нею, занесені до Каліфорнії з Західної Європи однорічні рослини …».[1]

В останні роки отримано досить багато даних про роль алелопатії, особливо в агроекосистемах. Наприклад, серед інтродукованих в Україні декоративних рослин найбільші алелопатичні властивості виявив айлант найвищий.[2]

Роль алелопатії[ред.ред. код]

Алелопатія відіграє певну роль у формуванні природних і штучних фітоценозів. Токсичний вплив на овочеві культури мають виділення деяких бур’янів. Наприклад, пирій повзучий, виділяючи тритерпенову сполуку агропірен та ванілінову кислоту, пригнічує ріст коренеплодів, зе-ленних культур, капусти. Такі бур’яни, як гірчак рожевий, різні види полину пригнічують ріст і розвиток більшості овочевих культур. Алелопатія є також основною причиною ґрунтової втоми, через що овочеві культури вирощують у сівозмінах, які складають так, щоб ґрунт протягом усього періоду знаходився під культурними рослинами, а не під бур’янами. Цьому також сприяє сівозміна, насичена повторними культурами.

В агрофітоценозі домагаються, щоб у сівозміні попередня культура сприяла інтенсивному росту наступної. Так, бобові культури не тільки збагачують ґрунт на азот, але виділення їх сприяють інтенсивному росту таких культур, як огірок, помідор, капуста, морква столова. Виділення рослин капустяних культур є добрим дезинфікуючим попередником для огірка, помідора, перцю, баклажана, картоплі. Виділення кореневої системи кропу та кукурудзи цукрової сприяють інтенсивному росту і плодоношенню рослин огірка.

Особливо велике значення має алелопатія у спорудах закритого ґрунту при вирощуванні методом монокультури та ущільненні їх іншими. Це пов’язано з тим, що виділення рослин концентруються у невеликому шарі ґрунтосуміші, органічних та мінеральних субстратів. Для зменшення дії негативних виділень та різної шкідливої мікрофлори субстрати пропарюють, промивають та замінюють. Для посилення мікробіологічної активності після пропарювання вносять підвищені норми перегною та різних біологічних препаратів (азотобактерин, фосфоробактерин тощо). В гідропонних спорудах подають до рослин поживний розчин у доступній формі.

Алелопатія має велике майбутнє. Кожному зрозуміло: якщо навчитися регулювати вміст колінів у грунті, то найкращий врожай можна одержати тоді, коли їх кількість у грунті стимулює ріст рослин.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аллелопатия и продуктивность растений: Сб. науч. тр. — Киев: Наук. думка, 1990. — 146 с.(рос.)
  • Биологический энциклопедический словарь / Глав. ред. М. С. Гиляров. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — С. 18.(рос.)
  • Гродзинский А. М. Аллелопатия растений и почвоутомление. — К.: Наук. думка, 1991. — 432 с.(рос.)
  • Иванов В. П. Растительные выделения и их значение в жизни фитоценозов. — М., 1973.(рос.)
  • Матвеев Н. М. Аллелопатия как фактор экологической среды. — Самара: Самар. кн. изд-во, 1994. — 203 с.(рос.)
  • Райс Э. Аллелопатия = Allelopathy / Пер. с англ. под ред. А. М. Гродзинского. — М.: Мир, 1978. — 392 с.(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  1. Работнов Т. А. Фитоценология. — М., 1983. — 296 с.
  2. Аллелопатические свойства адвентивных видов древесно-кустарниковых растений / Ю. А. Ерёменко // Промышленная ботаника. — 2012. — Вип. 12. — С. 188–193.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.