Алелопатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алелопатія — властивість (біологічний феномен) рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, котрі пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів.

Носієм алелопатичної дії є фізіологічно активні речовини — коліни, хімічна природа яких дуже різноманітна й непостійна навіть у однієї рослини.

Класичним прикладом алелопатії в рослинних угрупованнях може служити сукцесія специфічного типу рослинності — каліфорнійського чапарраля (чагарникова життєва форма з шавлії білолистої (Salvia leucophylla), чамісу, мучниці та інших видів лугового угруповання). Навколо багатьох чагарників шавлії існують широкі кільця до 2-3 м, де не росте трава через накопичення в ґрунті токсинів (терпенів — головним чином, камфори і цинеолу). Приблизно раз в 12-15 років чапарраль вигорає, пожежа руйнує терпени, і вся ділянка знову «захоплюється» луговою рослинністю. Однак з появою чагарників «пролисини» відновлюються. Коментуючи це явище, Т. А. Работнов[1] робить припущення про можливість «… пояснити розподіл рослинності, що спостерігається, можна, конкуренцією за воду… Тим не менш немає підстави заперечувати можливість алелопатичного ефекту шавлії на однорічники. Необхідно лише підкреслити, що алелопатичний вплив завдає місцева рослина (шавлія білолиста) на еволюційно не пов'язані з нею, занесені до Каліфорнії з Західної Європи однорічні рослини …».

В останні роки отримано досить багато даних про роль алелопатії, особливо в агроекосистемах.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Работнов Т. А. Фитоценология. — М., 1983. — 296 с.