Алемани

Місцевості заселені алеманами і місця битв алеманів з римлянами

Алема́ни (дослівно «всі люди») — група західно-германських племен, які мали свої первісні поселення південніше франків від вигину середнього Рейну до Дунаю. Незважаючи на відсутність єдності серед племінної аристократії і сильного короля, їх союз вже на початку 3-го ст. став великою загрозою для Риму. Випереджаючи події, римський імператор Каракалла у 213 здійснив проти них успішний похід. Другий етап боротьби Риму з алеманами почався у 231 і тягнувся до кінця століття з перемінними успіхами, хоча алемани поступово просувалися до верхів'їв Рейну і Дунаю. Створення Галльської імперії на певний час загальмувало проникнення германських племен на правий берег Рейну. Після смерті римського намісника в Галлії Аеція, переможця Аттіли на Каталаунських полях у 451, алемани у 454 перейшли Рейн і зайняли територію Ельзасу і просунулися на південь до Безансону, аж поки не були зупинені бургундами. Крім того, експансія алеманів була також спрямована на схід, у північні римські провінції Рецію і Норік. Підкорене місцеве населення разом з алеманами взяло участь у формуванні пізнішого великого германського племені баварців. Створене алеманами королівство не вистояло у боротьбі з іншими германськими племенами — франками, готами і бургундами і припинило існування.

Назва

Згідно з Асинієм Квадратом, на якого посилався в середині 6-го століття візантійський історика Агафій) ця назва означає всі люди. Це значить, що Алемани означає збірну назву багатьох різних германських племен. Вважається, що самі Алемани називали себе свевами.

Алеманами називають німців у французький, іспанський, португальський і турецький мовах.

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.