Алеф

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Алеф (значення).

Єврейський алфавіт читається справа наліво
	Алеф א	Бет ב	Гімель ג	Далет ד
Хей ה	Вав ו	Заїн ז	Хет ח	Тет ט	Йод י
Каф כך	Ламед ל	Мем מם	Нун נן	Самех ס	Аїн ע
Пе פף	Цаді צץ	Куф ק	Реш ר	Шин ש	Тав ת

Алеф (не слід плутати з Аліф) — Перша буква семітських алфавітів (гебрейського, фінікійського, арабського та ін.). У давньогебрейській мові буква алеф позначала гортанну змичку, звук, практично відсутній в українській мові. У сучасному ізраїльському івриті літера «Алеф», зазвичай, не вимовляється. Назва літери походить від західно-семітського слова, символу бика. Накреслення букви походить від протосінайського зображення, на основі ієрогліфа, яким зображували голову бика.

א א

У містичних традиціях [ред.]

У давнину гебреї, подібно багатьом іншим народам, не використовували спеціальних символів для рахунку — цифр — записуючи числа буквами, використовуючи числові значення букв (гематрія) у містичних традиціях, релігійних текстах, у календарі та навіть у сучасній розмовній мові івриті. Гематрія літери Алеф — 1.

У каббалі ця буква позначає Ейн-соф (івр. אינסוף) — безмежну, чисту божественність. Форма канонічної букви алеф (прийнята для переписування сувоїв святих гебрейських текстів) розглядається як поєднання двох літер літер йод (однієї у прямому написанні згори та другої у зворотному написанні знизу), розділених нахиленою буквою вав, з чого виводиться її гематрічна еквівалентність тетраграматону та зв'язок з розділенням вод в описі створення світу на початку книги Буття^[1]^[2].