Алехандро Агустін Лануссе
| Алехандро Агустін Лануссе | ||
|---|---|---|
 |
||
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 22 березня 1971 — 25 травня 1973 | ||
| Попередник | Роберто Левінгстон | |
| Наступник | Ектор Хосе Кампора | |
|
|
||
| Народився | 28 серпня 1918 Буенос-Айрес |
|
| Помер | 26 серпня 1996 Буенос-Айрес |
|
| Дружина | Ілеана Белл Бідарт | |
| Діти | Алехандро, Едуардо, Густаво, Вірхінія, Маркос, Естела, Марія Луїса, Ілеана, Матіас | |
| Професія | військовик | |
| Релігія | християнство | |
Алеха́ндро Агусті́н Лану́ссе (ісп. Alejandro Agustín Lanusse, *28 серпня 1918 — †26 серпня 1996) — аргентинський військовик, який фактично займав посаду президента Аргентини з 22 березня 1971 по 25 травня 1973 року.
Зміст |
[ред.] Кар'єра
Закінчивши військову академію (1938), він очолив підрозділ супроводження президента у полку кінної артилерії. У 1951 році його було засуджено до довічного ув'язнення за участь у спробі державного перевороту проти уряду Хуана Перона. Був звільнений у 1955 році після революції Лібертадора, військового повстання, яке скинуло режим генерала Перона і встановило військову диктатуру. Цей режим пробув при владі з 1955 до 1958 року. У 1956 році його було призначено на пост посла у Ватикані. У 1960 році він став заступником директора вищого військового училища, а згодом — командувачем Першої броньованої кавалерійської дивізії. У 1962 році він узяв участь у скиданні президента Артуро Фрондісі, а у 1966 підтримав генерала Хуана Карлоса Онганія у вигнанні президента Артуро Ільїя. У 1968 році Лануссе став головнокомандувачем збройних сил країни.
[ред.] Президентство
Лануссе став президентом Аргентини у 1971 році. За час свого правління він встановив дипломатичні відносини з Китаєм. Він мав постійні труднощі, пов'язані зі зростанням опозиційної активності. Багатьох політичних супротивників було ув'язнено, а Лануссе вирішив розпочати співпрацю з Монтонерос (пероністський рух). 22 серпня 1971 року декілька політв'язнів здійснили спробу втечі з військово-морської бази у Патагонії, за що їх було миттєво страчено без суду й слідства. У 1973 році президентські вибори виграв Ектор Кампора.[1][2]
[ред.] Пізні роки
У 1985 році Лануссе опублікував свою автобіографію, в якій засудив порушення прав людини, що мали місце під час Брудної війни. У 1994 році його було узято під домашній арешт за критику президента Карлоса Менема у журнальній статті.
