Алехін Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Алехін
AlexanderAlekhine.jpg
Народився 1 листопада 1892(1892-11-01)
Москва
Помер 24 березня 1946(1946-03-24) (53 роки)
Ешторіл, Португалія
Діяльність Шахіст, юрист, літератор
Відомий Шахіст
Четвертий чемпіон світу з шахів
Титул Чемпіон світу з шахів
Гросмейстер

Олекса́ндр Олекса́ндрович Але́хін (Александр Алехін, рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Але́хин[1], фр. Alexandre Alekhine; * 1 листопада 1892, Москва — † 24 березня 1946, Ешторіл, Португалія, похований у Парижі) — видатний російський і французький шахіст, четвертий в історії чемпіон світу з шахів 19271935 (після перемоги над Х.-Р. Капабланкою) і 193746 (після перемоги над Максом Ейве). Шаховий теоретик і літератор. Доктор права.

Шлях до чемпіонства[ред.ред. код]

З шахами познайомився у 7 років, серйозно почав грати у 12 років. У юнацтві багато грав за листуванням, що сприяло шаховому вдосконаленню. У «весняному» турнірі московських любителів шахів (1908) зайняв 1-е місце. Міжнародний дебют Алехіна відбувся на 16-му конгресі Германського шахового союзу у Дюссельдорфі (1908); у головному додатковому турнірі він поділив 4-5-е м. Після турніру він зіграв матчі проти Ганса Фарні (+1, −1, =1) та Барделебена — (+4, −0, =1). У (1908) виграв матчу у Москві у Блюменфельда (+4, −0, =1) та зайняв 1-е місце у турнірі московського шахового кола, виборов право грати у Всеросійському турнірі аматорів; переміг у цьому турнірі (отримав звання маестро) та підтвердив свій успіх на 17-му конгресі Німецького шахового союзу поділивши 7-8 місця з Дуз-Хотимірським.

Олександр Алехін, чемпіон Москви (фотографія Карла Булли, 1909 рік)

В 1910-х рр. швидко увійшов у коло найсильніших шахістів світу. Вдало виступив на міжнародному турнірі у Карлсбаді — 8-11-е місце з О. Дурасом, П. Леонгардтом та С. Тартаковером. Найкращі результати у інших турнірах: 1912, Стокгольм — 1-е місце, Вільно — 6-7-е (з Г. Левенфішем); 1913, Схевенінген — 1-е, Петербург — 1-2-е м. (з А. Німцовичем); обидва отримали право грати у Петербурзькому турнірі гросмейстерів. Виграв матчі у С. Левитського — 7:3 (Петербург, 1913) та Ед. Ласкера — 3:0 (Париж, 1913). У Петербурзьському міжнародному турнірі гросмейстерів (1914) зайняв 3-є місце (позаду Ім. Ласкера та Х. Р. Капабланки

У ранзі гросмейстера дебютував на міжнародному турнірі у Майнгеймі (1914), який було перервано після 11-го туру через початок Першої світової війни. Перший приз було присуджено Алехіну. В Росії шахіст вступив до армії. Після тяжкої контузії (1916) лікувався у шпиталі в Тернополі. Тут дав сеанс одночасної гри «наосліп», в одній із партій здійснив блискучу комбінацію, котру наводять у шахових підручниках[2]. У 19171918 кілька місяців жив у Одесі, після цього повернувся до Москви. Переміг у змаганнях найкращих московських шахістів та на 1-му чемпіонаті Радянської Росії (19181920). Деякий час працював слідчим у московському карному розшуку, а також перекладачем при народному комісаріаті закордонних справ. Одружився у 1921 році на швейцарській журналістці А. Рюгг, виїхав з нею за кордон, де залишився на постійне проживання. Після еміграції переміг у міжнародних турнірах: Будапешт (1921); Баден-Баден (1925);

Чемпіон світу[ред.ред. код]

Під час матчу Алехін-Капабланка (Буенос-Айрес, 1927)

У 1920-х рр. Алехін наполегливо прагнув завоювати звання чемпіона світу. У 1927 у Буенос-Айресі зіграв матч з Капабланкою, вигравши який (6:3) став чемпіоном світу з шахів. У якості чемпіона світу Алехін перемагає у ряді великих міжнародних турнирів: Кечкемет, (1927); Сан-Ремо, (1930); Блед, (1931); Лондон, Берн, Пасадена (усі 1932); Париж, (1933); Цюрих, (1934); Еребру (1935).

Зіграв два матчі на першість світу проти Боголюбова у 1929 та 1934 рр. Матч 1929 року проходив у містах Німеччини та Нідерландів. Алехін переміг з рахунокм 15,5:9,5. Матч 1934 року проходив у містах Німеччини. Алехін переміг з рахунком 15,5:10,5.

У 1935 році поступається званням чемпіона світу голандцю М. Ейве, але у 1937 році бере переконливий реванш. У 1938-1939 між Алехіним та Михайлом Ботвинником проходили перемовини про матч на першість світу, які перервала Друга світова війна. У 1946 перемовини про матч поновлюються, але завчасна смерть Алехіна завадила його проведенню. Останні місяці життя Алехін провів у бідності у Португалії. Загалом Алехін виступив у 87 турнірах, у 62 з них зайняв 1-е місце. Провів 23 матчі, у тому рахунку 5 матчів на першість світу; виграв 17 матчів, 4 звів до нічієї та 2 програв. Зіграв 1264 турнирні та матчеві партії (+735, -127, =402), багато з них відзначені призами за красу

Внесок Алехіна у розвиток шахів[ред.ред. код]

a b c d e f g h
8
Chessboard480.svg
a8 чорна тура
b8 чорний кінь
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
d7 чорний пішак
e7 чорний пішак
f7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
f6 чорний кінь
e4 білий пішак
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
f1 білий слон
g1 білий кінь
h1 біла тура
8
7 7
6 6
5 5
4 4
3 3
2 2
1 1
a b c d e f g h
Захист Алехіна

Спортивним успіхам Алехіна сприяла самокритичність, вимогливе ставлення до себе:

«Через шахи я загартував свій характер. Шахи вчать, перш за все, бути об'єктивним. У шахах можна стати великим майстром лише усвідомивши власні помилки та недоліки. Так само як і у житті» Олександр Алехін.

Алехін тонко розумів дінаміку позицій, завжди прагнув повнокровної гри. Розвиваючи ідеї Чігоріна, Алехін теоретично обґрунтував та практично ствердив конкретний підхід до вирішення шахових проблем, що виникають у тій чи іншій позиції. Не заперечуючи загальних законів шахової стратегії, він не вважав їх незаперечними у всіх випадках; наприклад у деяких позиціях Алехін був ладен втратити темп заради здійснення конкретного плану, який вважав правильним.

У своїх партіях та теоретичних працях Алехін показав нерозривний зв'язок між дебютом, міттельшпілем та ендшпілем, послідовно здійснював свої стратегічні плани, нав'язуючи суперникам складну гру на усіх стадіях партії.

У галузі теорії дебюта Алехіну належить розробка оригінального методу розвитку Захист Алехіна, створення ряду нових систем в Іспанській партії, Французькому захисті (Атака Шатара-Алехіна), Захисті Каро-Канн, Ферзевому гамбіті, Захисті Німцовіча та ін. Як аналітик видав ряд книжок та сотні статей з теорії та практики шахової гри. Був видатним коментатором.

Літературна спадщина[ред.ред. код]

Алехін є автором багатьох шахових книг:

  • Міжнародний шаховий турнір у Нью-Йорку 1924. (1925)
  • Мої найкращі партії (1928)
  • Міжнародний шаховий турнір у Нью-Йорку 1927. (1930)
  • Матч на світову першість Алехін — Ейве (1936)
  • Ноттінгем 1936
  • На шляху до найвищих шахових досягнень (1932)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Правильно Алехін (рос. Алехин), а не Альохін (рос. Алёхин) — сам шахіст неодноразово на цьому наголошував
  2. М. Добровольський. Альохін Олександр Олександрович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Шахматы. Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов.—М.: Сов. энциклопедия, 1990.—621 с.; 40 ил.
  • Котов А. А. Шахматное наследие Алехина. В 2-х т.—2-е изд., перераб., доп. Т. 1.—М.:Физкультура и спорт, 1982.—384 с., портр., факс., ил.
  • Котов А. А. Шахматное наследие Алехина. В 2-х т.—2-е изд., перераб., доп. Т. 2.—М.:Физкультура и спорт, 1982.—400 с.
  • Партії Алехіна у форматі ChessBase
Чемпіони світу з шахів
До 1993
Шаховий король
Шаховий король
Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров
19932006
За версією ФІДЕ За версією ПША
Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов Гаррі Каспаров | Володимир Крамник
Після 2006
Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | Магнус Карлсен