Алжир
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Алжирська Народна Демократична Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: من الشعب و للشعب (Арабська мова) Народна революція для народу. |
|||||
| Гімн: Kassaman | |||||
 |
|||||
| Столиця | Алжир 36°42′ пн. ш.; 3°13′ сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Арабська | ||||
| Державний устрій | Змішана республіка | ||||
| - Президент | Абделазіз Бутефліка | ||||
| - Прем'єр-міністр | Абделазіз Белхадем | ||||
| Встановлення | |||||
| - Зіянідська династія | від 1236 | ||||
| - Оттоманської влади | від 1516 | ||||
| - Французької влади | від 1830 | ||||
| - Республіка | 5 липня, 1962 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 2 381 741 км² (11) | ||||
| - Води (%) | незначний | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2007 р. | 33,190,000 (35) | ||||
| - перепис 1998 р. | 29,100,867 | ||||
| - Густота | 14 чол/км² (196) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $253.4 млрд. (38) | ||||
| - На душу населення | $7,700 (88) | ||||
| ІРЛП (2004) | 0.728 (середня) (102) | ||||
| Валюта | Алжирський динар (DZD) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | .dz | ||||
| Телефонний код | +213 | ||||
Алжирська Народна Демократична Республіка (Аль-Джумхурія аль-Джазаірія Демократія аш-Шаабія) — країна на півночі Африки, на сході межує з Тунісом і Лівією, на південному сході — з Ніґером, на південному-заході — з Малі, на заході — з Марокко, на півночі — Середземне море Пл. 2382 тис. км2. Нас. 29,921 млн чол.(2001). Столиця — Алжир. Офіційна мова — алжирська. Грошова одиниця — алжирський динар. Членство у міжнародних організаціях — ООН, Ліга арабських держав, МБРР, МВФ, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ОПЕК, ОАЕ та інші.
Зміст |
[ред.] Адміністративний устрій
Алжир адміністративно ділиться на 48 вілаїв
[ред.] Географія
Алжир займає центральну частину Атлаських гір і пустелі Сахари, на його території знаходяться гори Хоггар і низовина Хотт Мерлір.
Столиця — місто Алжир (al-Jazair).
Друга за розміром африканська країна (після Судану).
Географічні координати — 38 00 N, 3 00 E.
Терен — головним чином плоска височина, плоскогір'я та пустеля, є гори, переривчаста берегова рівнина.
Довжина берегової лінії — 998 км.
Клімат — сухий та полусухий, м'який; волога зима та сухе, жарке літо y берегових районах. Не така волога зима у високих плоскогір'ях. Влітку трапляється сіроко (гарячий вітер, змішаний з пилом і піском).
Натуральні ресурси включають нафту, газ, залізну руду, фосфати, уран, свинець, цинк тощо.
[ред.] Природа
На Пн. А. розташована невисока гірська країна Тель-Атлас, далі на Гід. — хр. Сахарський Атлас (до 2330 м), на Пд. Сх. — гірська область Ахаггар; більша пд. частина А. — плато, зайняте пустелею — Ал-жірською Сахарою. Клімат на узбережжі Середземного моря субтропіч., на решті території жаркий, напівпустельний та пустельний. Річна кількість опадів в узбережній смузі від 500 до 1000 мм, в ін. місцях — не більше 200 мм. Річок з постійною течією мало. Дуже багато тимчасових потоків. На узбережжі рослинність середземноморського типу, на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового і вічнозеленого дуба, алеппської сосни, в ін. частинах А. — напівпустельні й пустельні формації. В А. виявлено поклади різноманітних корисних копалин: фосфоритів, заліз. і поліметалевих руд, нафти.
Гірський ланцюг Телль-Атласу, що простягається на півночі, вздовж побережжя прорізають нечисленні бухти і рівнини. Телль-Атлас підноситься над рівнем моря більш ніж на 1830 м і включає в себе масиви Тлемсен, Велику і Малу Кабілію і Меджерда. Південна частина Телль-Атласу являє собою високе плато середньою висотою 1070 м. Розташований ще далі на південь Сахарський Атлас підіймається на висоту 150 м над рівнем плато і потім знижується до Сахари на 300 м. Найбільш піднесеною частиною Сахарського Атласу є гірські системи Ксур, Амур і Улед-Наїль. Найвища вершина країни — г. Тахат (2908 м.) знаходиться у р-ні масиву Ахаггар (Хоггар) поблизу південного кордону Алжиру. Іншу частину країни займає пустеля Сахара. Середня відмітка висоти в Сахарі — бл. 460 м. Велику частину Сахари займають щебенисті і галечникові пустелі (хамади і регі), приблизно 1/4 частина — піщані пустелі (ергі).
Див. Геологія Алжиру
[ред.] Проблеми навколишнього середовища
Ерозія ґрунтів через необмежене годування рослинністю худоби та іншу сільськогосподарську діяльність, зливання відходів нафтопереробних заводів та іншіх шкідливих стоків призводить до забруднення річок і берегових вод. Середземне море, що заслуговує особливої уваги, нещадно забруднюється нафтовими відходами, ґрунтовими та добривними стоками. Країна має недостатній запас придатної для пиття води.
Гірські райони потерпають від сильних землетрусів, небезпечних зсувів ґрунту та повеней в період дощів.
[ред.] Релігія в Алжирі
Іслам є переважною релігією, для більш ніж 95 відсотків від загальної чисельності населення країни. Хоча й офіційно алжирці є мусульманами, які складають близько 100%, однак є серед них й атеїсти чи інших видів віросповідань, яких не враховують в офіційній статистиці. Майже всі алжирці належать до сунітської гілки ісламу, за винятком близько 200,000 ібадіс-гілки в M'заб долині, в районі Гардає.
Існують також близько 400 000 християн у цій країні, в тому числі 40000 католиків і від 230,000 до 350,000 протестантів, відповідно протестантською церквою Алжиру керує її лідер Мустафа Крим. В Алжирі доволі важливою була єврейська громада до 1960-х років, але немає уже такої активної єврейської громади сьогодні, хоча і дуже невелике число євреїв, продовжують жити й творити в Алжирі.
[ред.] Населення
[ред.] Населення
Чисельність населення Алжиру 35190000 (станом на січень 2009 року). Близько 70% алжірців живуть у північній, прибережній зоні Середземного моря; менша кількість, мешкає в пустелі Сахара, й в основному зосереджена в оазисах, хоча близько 1,5 млн. чоловік залишаються кочовиками або частково кочівниками . Майже 30% алжирців до 15 років.
99% алжирців класифікуються етнічно як бербери або бербери-араби за різними (історичними та суспільними) джерелами, і вирізняються здебільшого в залежності від їх рідної мови, чи то переважно арабським діалектом або переважно берберським діалектом. Так, як всі алжирські діалекти є насправді арабсько-берберською сумішшю, при цьому ніхто не говорить чистою арабською або чисто берберською мовами, але це зовсім не відображає реальне походження алжирців, які в основному також змішаного походження з берберським і різним європейським та близькосхідним населенням, яке вторгалося чи переселялося до північно-західної частини Африки в різні періоди історії і змішуються з її попередніми мешканцями. До цих груп входять араби, турки, вандали, фінікійці, римляни, греки, єгиптяни, тому алжирська мова не має ніяких ознак однотипно-морфологічного походження тих, хто говорить на ній.
На європейців припадає менше 1% населення, що мешкають виключно в найбільших міських районах. Однак протягом колоніального періоду, ця цифра була значно більша - 15,2% у 1962 році. Європейське населення, складаються в основному з французької народності, на додаток до іспанців в західній частині країни, італійців та мальтійців на сході, і інші європейці в ще меншій кількості. Відомі як європейські колоністи, вони були зосереджені на узбережжі та утворили більшість населення містечку Оран (60%) і в значних пропорціях в інших великих містах, як Алжир чи Аннаба. Майже всі з цієї групи населення, залишали країну під час або відразу ж після здобуття Алжиром незалежності від Франції.
Жінки складають 70 відсотків від Алжиру адвокатів та 60 відсотків його суддів. Жінки домінують в медицині. Все частіше жінки вносять великий дохід до домашніх господарств, подекуди більше ніж чоловіки. Шістдесят відсотків студентів університетів складають жінки (у відповідності з університетських дослідників).
Житлове будівництво та медицина раніше були серйозною проблемою в Алжирі. Відсутність інфраструктури та продовження припливу населення із сільських - в міські райони, надмірно для обох систем. За даними ООН, Алжир має одну з найвищих ставок у світі за забезпеченням житлової площі,та й урядові чиновники публічно заявили, що країна має безпосереднє негативне сальдо в розмірі 1,5 млн. одиниць житла. Не сприяє покращенню цієї картини проблема біженців, оскільки постійно в країні перебувають близько 95700 біженців та шукачів притулку. Вони включають в себе близько 90000 з Марокко, і 4100 з колишньої Палестини та є в даний час ще 35,000 китайських мігрантів, що працюють в Алжирі.
[ред.] Етнічні групи
араби та бербери — 99 %, європейці — менш ніж 1 %.
Значна частина алжирців за своїм походженням є не арабами, а берберами (самоназва — амазігхи; слово «бербер» — арабського походження).
Групи, які ідентифікують себе як бербери, живуть головним чином у гірських районах Кабилії, на схід від міста Алжир. Вони, як і більшість арабів, мусульмани.
Бербери робили безуспішні спроби отримати автономію.
Алжирське керівництво вирішило субсидувати вивчення берберських мов у школах.
[ред.] Мови
Арабська — офіційна мова країни; в користуванні також є французька і берберські(амазігхські) мови, які належать до хамітської групи мов.
Арабською говорять, як рідною мовою 60% населення, з них понад 65% говорять арабською мовою алжирського діалекту і близько 11% Хасанія-арабським діалектом. Арабська мова використовується в якості другої мови в багатьох берберів Алжиру. Разом з тим, в засобах масової інформації та на офіційних заходах використовується завжди арабська мова(стандарт). Бербери говорять на різних діалектах амазігхт і яким володіють приблизно 45% населення країни. Арабська мова в Алжирі залишається єдиною офіційною мовою, хоча амазігхт недавно був визнаний в якості національної мови. [53]
Французька, як і раніше, найбільш широко вивчають як іноземну мову в країні, і багато алжірців вільно говорять на ній, хоча нею, як правило, не говорять в побуті. З часу Незалежності, уряд проводить політику мовної арабізації освіти й бюрократії, з деяким успіхом, хоча у багатьох університетах продовжують навчання на французькій мові. Хоча останнім часом, в школах почали включати французьку до навчальних програм, на початках, як тільки діти починають вивчати арабську мову. Французьку мову також використовують в ЗМІ та торгівлі.
[ред.] Історія
[ред.] Походження назви
Алжир — від назви столиці Алжир (Algiers), що французькою Alger, арабською — Al Jazair — острів.
[ред.] Історія: основні події
В 2-й пол. 1-го тис. до н. е. на території сучас. А. жили нумідійці — предки сучас. берберів. У 3—2 ст. до н. е. тут склалася централізована д-ва Нумідія, яку невдовзі завоювали римляни. В 5 ст. А. захопили вандали, в 6 ст. — візантійці, в 7 ст. — араби. Населення прийняло іслам; значна ч. берберів змішалась з арабами і засвоїла араб. мову. З 16 ст. А. — провінція Османської імперії, а з 17 ст. — фактично незалежна феод. д-ва — «Алжірське регентство» на чолі з виборним правителем — деєм. З 1830 починається завоювання А. Францією. Боротьбу проти колонізаторів очолив Абд-аль-Кадір. Виступи проти франц. загарбників тривали протягом усього 19 ст.
Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції в А. почалося нове піднесення нац.-визвольної боротьби, почали утворюватись профспілки; 1920 заснована компартія (до 1936 існувала як секція компартії Франції). В А. виникають араб. бурж. націоналістичні партії. 1936 в А. зібрався Мусульманський конгрес, який висунув вимогу демократич. свобод, скасування расової дискримінації. Після другої світової війни нац.-визвольний рух в А. набрав більш організованого і масового характеру. В листопаді 1954 алжірський народ розпочав збройне повстання проти франц. панування, яке переросло в справжню війну за незалежність А. В результаті розгортання нац.-визвольної боротьби, очолюваної Національним фронтом визволення, в Каїрі 19 вересня 1958 проголошено Алжірську Республіку і сформовано її Тимчасовий уряд. Цей уряд відповідальний перед Національною радою алжірської революції (у складі 54 чол.), яка представляє широкі верстви населення А. Французький уряд не визнав Тимчасового уряду Алжірської Республіки. Боротьба Алжіру за національне визволення з-під ярма франц. колонізаторів триває.
[ред.] Недавня історія
Алжир отримав незалежність у 1962 році після 8 років війни з французами. Ахмед Бен Белла, лідер Національного Фронту визволення, був обраний президентом, але 1965 року — скинутий під час військового перевороту.
Обмежений політичний плюралізм з'явився 1989 року. На виборах 1990 р. переміг Фундаменталістський ісламський фронт (FIS). Президент Шадлі Бенджедід обіцяв провести багатопартійні вибори в 1991 р., FIS переміг на грудневих виборах. 1992 року Шадлі Бенджедід відрікся від влади, яка перейшла до військових. Вони розпустили FIS. Президентом став Мохамед Будіаф, але невдовзі був убитий. Генерал Ліамін Зеруал замінив на посаді президента Алі Кафі в 1994 р.
27 квітня 1999 року Абделазіз Бутефліка, отримавши 70 % голосів виборців, був інагурований президентом на 5-річний термін. У своєму першому телевізійному зверненні до свого народу в липні 1999 року він взяв на себе зобов'язання докласти всіх зусиль задля національного примирення. Протягом першого терміну свого президентства, йому вдалося значно покращити стан громадської безпеки в країні. Наступні президентські вибори відбулися 8 квітня 2004 року, де Абделазіз Бутефліка отримав 84,99 % голосів.
[ред.] Політика
Політична система — напіввійськовий режим;
Керівник держави — президент, що обирається на п'ятирічний термін з однією можливістю переобрання.
Алжир має дипломатичні відносини з більше ніж 100 країнами світу. Більше 90 країн мають свої дипломатичні представництва в Алжирі.
З 1989 р. — член Союзу Арабського Магрибу (САМ).
Алжирська Народна Демократична Республіка визнала незалежність України 27 грудня 1991 року, а 20 серпня 1992 року між двома державами були встановлені дипломатичні відносини.
[ред.] Економіка
Алжир — аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Осн. тр-т — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Гол. морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. В країні діє 66 летовищ.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 45,5 млрд Темп зростання ВВП — 5,1 %. ВВП на душу населення — $1521. Прямі закордонні інвестиції — $ 262,9 млн Імпорт — $ 12,5 млрд (г.ч. Франція — 32,5 %; Італія — 10,8 %; США — 8,0 %; Іспанія — 7,6 %; Німеччина — 6,9 %;Туреччина — 5,9 %;). Експорт (нафта, зріджений газ, нафтопродукти, вино, фрукти і овочі, залізняк, тютюн) — $ 12,6 млрд (г.ч. Італія — 22,9 %; США — 16,1 %; Франція — 13,9 %; Іспанія — 12,6 %; Нідерланди — 6,5 %; Бразилія — 6,4 %).
Більша частина електроенергії виробляється на ТЕС і ГЕС. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшився з 6,1 млрд квт до 18,7 млрд квт.
[ред.] Мінеральні ресурси
60 % річного доходу походить з експорту вуглеводнів.
Алжир має 7-і в світі за розміром запаси природного газу.
Алжир — 2-й за розміром експортер газу у світі (14-е місце по запасах нафти).
Високі світові ціни на нафту в останніх роках допомагають поліпшенню фінансової ситуації в країні. Однак державне керівництво не мало великого успіху в зниженні відсотка безробіття та рівня життя. На 2005 рік відсоток безробітних становив понад 22 %.
Економічні реформи рухаються повільно. Незважаючи на це, у 2005 році відсоток інфляції становив 4,7 %, а зростання ВВП склало 5,3 %.
[ред.] Експорт. Імпорт
Країна експортує нафту, вугілля, природний газ, залізо, вино, маслинову олію тощо.
Партнери в імпорті (2004):
- Франція — 30.3 %
- Італія — 8.2 %
- Німеччина — 6.5 %
- Іспанія — 5.5 %
- США — 5.2 %
- Китай — 5.1 %
- Туреччина — 4.3 %
Партнери в експорті (2004):
- США — 22.6 %
- Італія — 17.2 %
- Франція — 11.4 %
- Іспанія — 10.1 %
- Канада — 7.5 %
- Бразилія — 6.1 %
- Бельгія — 4.6 %
Обсяги експорту в 2005 — $44,4 млрд., імпорту — $20 млрд. 97 % експорту складають вуглеводні. В 2005 році Україна експортувала до Алжиру товарів та послуг на суму $618 млн.
Галузі промисловості: нафтопереробка, газопромисловість, гірнича справа, електрична, хімічна, харчова промисловості.
Сільськогосподарська продукція: пшениця, ячмінь, овес, виноград, оливки, цитрусові, фрукти, худоба.
Див. Корисні копалини Алжиру, Історія освоєння мінеральних ресурсів Алжиру, Гірнича промисловість Алжиру.
[ред.] Освіта
Освіта Алжиру схожа з французькою (що було пов'язане колишньою окупацією), але з часом потреба кваліфікованої робочої сили спричинила колонізаторів до запровадження системи освіти для туземного населення. А із здобуттям незалежності, алжірці продовжили (навіть наростили) свої здобутки в культурній сфері й особливо в освіті. Тепер в алжирських школах вивчають як арабську, так і французьку мови, при цьому вивчення державної мови - арабської - є обов'язковим. У 1995 році 62% дорослого населення країни були грамотними (74% всіх чоловіків і 49% усіх жінок). В 1994-1995 навчальних роках в університетах країни навчалося понад 107 тисяч студентів. В 1995 році всі діти вчилися в державних початкових школах, а 62% дітей відповідного віку - в системі загальної середньої освіти.
Освіта є офіційно обов'язковою для дітей у віці від 6 до 15 років. В Алжирі є 43 вузи, 10 коледжів і 7 інститутів вищої освіти. Університет в Алжирі (заснованаий в 1909 році) налічує близько 267142 студентів. Алжирський шкільна система складається з Основної, Загальної середньої, Технічно-середньої освіти:
Основні;
- Основна-фундаментальна школа (Ecole fondamentale School)
- Тривалість програми: 9 років
- Вік: від 6 до 15
- Диплом, випускне свідоцтво: грамота «Енсігмент Мойен БЕМ» (Certificate Brevet d'Enseignement Moyen BEM)
Загально-середні;
- Ліцей Енсегмент дженерал - школа Генерального викладання (Lycée d'Enseignement général-School of General Teaching), школа-ліцей загального призначення (lycées polyvalents)
- Тривалість програми: 3 роки
- Вік: від 15 до 18
- Диплом, випускне свідоцтво: Ступінь Бакалавра середньої школи (Baccalauréat de l'Enseignement secondaire - Bachelor's Degree of Secondary School)
Технічно-середні;
- Ліцей енсегмент технічний - Технічна школа (Lycées d'Enseignement technique - Technical School)
- Тривалість програми: 3 роки
- Диплом, випускне свідоцтво: Ступінь Бакалавра техніки (Baccalauréat technique - Technical Bachelor's Degree)
В містах Алжірі, Тлемсені і Константнії є середні духовні мусульманські школи — медресе. Найбільші бібілотеки — Національна і університетська в Алжірі. Музеї в містах Алжірі, Константіні, Орані.
[ред.] Медико-санітарний стан
В 1955 в Алжирі було 158 лікарень на 33 338 ліжок (3,4 ліжка на 1 тис. ж.), в тому числі 147 заг. (з них 12 військ. на 4821 ліжко), 7 туб. на 1399 ліжок, 2 дитячі на 506 ліжок, 1 психіч., 1 онкологічна. Лікарів було 2009 (1 лікар на 4836 ж.), зубних лікарів 511, акушерок 711.
СНІД поширений серед дорослого населення - 0,1%; дані лише приблизні, бо офіційні не ведуться (2001 р.) 113 країна в порівнянні з світом. Люди, що живуть з СНІДом: 21,000 (2007 р.), (76 країна (за цим показником)в порівнянні іншими країнами світу). Смертність - менше, ніж 1000 (2007 р.), (73 країна (за цим показником)в порівнянні іншими країнами світу).
По серйозності інфекційних захворювань - ступінь небезпеки: середній. Проблеми з продовольством і водою та захворюваннями пов'язаних з ними: бактеріальна діарея, гепатит А та черевний тиф.
Коефіцієнт дитячої смертності - 27,73 смертей на 1000 новонароджених (80 країна, за цим показником, в порівнянні іншими країнами світу). Хлопчакики - 30.86 смертей на 1000 новонароджених, дівчатка - 24.45 смертей на 1000 новонароджених (2009 р.)
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
- Ларби Бухали. Октябрьская социалистическая революция и национальное движение в Алжире. М., 1957;
- Арабы в борьбе за независимость. [Сборник]. М., 1957;
- Колетт и Франсис Жансон. Алжир вне закона. Пер. с франц. М., 1957;
- Аваков Р. М. Французский монополметический капитал в Северной Африке. М., 1958;
- 3агладин В. Алжирская проблема. М., 1957;
- Пяртлі К. П., Розенберг Н. Б. Країни Африки. К., 1955.
[ред.] Ресурси Інтернет
|
|
|
|---|---|
| Держави | Алжир · Ангола · Бенін · Ботсвана · Буркіна-Фасо · Бурунді · Габон · Гамбія · Гана · Гвінея · Гвінея-Бісау · Демократична Республіка Конго · Джибуті · Екваторіальна Гвінея · Еритрея · Ефіопія · Єгипет · Замбія · Зімбабве · Кабо-Верде · Камерун · Кенія · Коморські Острови · Конго · Кот-д'Івуар · Лесото · Ліберія · Лівія · Маврикій · Мавританія · Мадагаскар · Малаві · Малі · Марокко · Мозамбік · Намібія · Нігер · Нігерія · Південно-Африканська Республіка · Руанда · Сан-Томе і Прінсіпі · Свазіленд · Сейшельські Острови · Сенегал · Сомалі · Судан · Сьєрра-Леоне · Танзанія · Того · Туніс · Уганда · Центральноафриканська Республіка · Чад |
| Залежні території | Британська територія в Індійському океані · Канарські острови · Мадейра · Майотта · Мелілья · Острів Святої Єлени · Реюньйон · Французькі Південні та Антарктичні території · Сеута |
| Невизнані республіки | Галмудуг · Західна Сахара · Маахір · Нортленд · Південно-Західне Сомалі · Пунтленд · Сомаліленд |
 |
Це незавершена стаття з географії Алжиру. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
