Алкеста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алке́ста, також Алкестіда (грец. Άλκηστις) — дочка володаря Іолку Пелія, дружина Адмета. Погодилася замість чоловіка прийняти смерть, та її врятував Геракл. Основою таргедії послужила маловідома північногрецька легенда про долю фессалійського царя Адмета , а також міф про покарання Зевсом Аполлона: Феб , розсерджений на батька за смерть свого сина Асклепія, знищує його кіклопів, що робили Олімпійцю блискавки.А Зевс за це віддає на певний час Аполлона на для послуг людям, і той потрапляє до Адмета, який гуманно й шанобливо ставиться до нового слуги, не знаючи, що це бог. Дія відбувється в місті Фери у Фесалії. Трагедія починаєтьсяз діалогу між Аполлоном і богом смерті Танатасом. Феб розповідає, що Мойри визначили ранню смерть Адметові, але йому пощастило їх обдурити й випросити життя ціною життя когось з родини. Проте нвіть батько Ферет не погоджується помирати добровільно. І лише молода дружина пропонує йому своє життя. З'являються Адмет і Алкеста з дітьми. В останньому монолозі Адметова дружина вмотивовує причини свого трагічного рішення :

«Тебе люблю й шаную- і життя своє Кладу, об ти міг світло денне бачити, Хоч я вмирать за тебе і не мусила - Могла ж я, з фесслійців муж вибравши, Володаркою в домі жить розкішному, Та не хотіла: не було б тебе тоді, Осиротіли б діти... Тож відмовилась Од молодості - дару неповторного.»''

Помираючи, Алкеста в маренні вже бачить Аїд.Алкеста звертається до чоловіка з єдиним проханням - не одружувтися вдруге і "не приводити їм мачуху". Воно викликано не ревнощами, а турботою про дітей. Адмет у відчаї обіцяє дружині вести самотній способ життя, вічно її пам'ятати, виконати всі її прохання. Остнні слова лкести звернуті до дітей, з якими вона зворушливо прощається.Під час цих подій до палацу Адмета прибуває його друг Геракл. Щоб не засмучувти гостя своїм горем, цар нічого не говорить йому про смерть дружини, а жалобу в будинку пояснює смертю чужої жінки. Під час поховання між Адметом і його батьком Феретом відбувається гострий діалог: вони обвинувачують один одного у загибелі жінки. У цей час сп'янілий Геракл починє горлати веселих пісень, о обурюють Слугу, і він починає його лаяти. Геракл довго не розуміє, в чому справа, поки Слуга не розповідає про все. об віддячити Адметові за його гостинність, Геракл відправляється на могилу Алкести, чекає демона смерті і, коли той прилітає, хапає його і душить до тих пір, поки Танатос не дає присягу повернути Алкесту. геракл накриває її довгим покривалом, приводить до Адмета йумовляє того прийняти його подарунок - нову жінку. Образ цієй героїні вражає глибиною почуттів і шляхетністю.Сила кохання до Адмета в ній така, що перемагає страх перед Аїдом і навіть материнське почуття. Евріпід створив зовсім новий, чистий і прекрасний образ героїні, вірної й свідомої подруги чоловіка, о поділяє з ним щастя і горе.
Перед глядачами виступають уже не герої класичної трагедії, просто люди, які в запалі сварки до лайки і ледве не б'ються. Позбавлений герочного ореолу і герой з героїв Геракл, зображений просто доброю людиною, яка вміє насолоджуватися радощами життя і мє свою нескладну житейську філософію: життя коротке, його слід використовувати для розваг, вина й жінок.

За цією легендою австрійський композитор Крістоф Віллібальд Глюк написав ліричну оперу на три дії Алкеста, яка була поставлена у Відні у 1767 році.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]