Алкоголізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алкоголізм
Stoli.jpg
Пляшка горілки
МКХ-10 F.10
МКХ-9 303
MedlinePlus alcoholism
MeSH D000437

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням.[1]. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення (див. Біла гарячка)[2].

Алкоголізм характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю, основою якої є наявність алкоголю в обмінних процесах людського організму, розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.

Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

  1. Хворобливий потяг до алкоголю;
  2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);
  3. Втрата кількісного контролю;
  4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.

Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю чинять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та ін. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сім'ї.

Гостре алкогольне сп'яніння[ред.ред. код]

Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий.

Початковий ступінь сп'яніння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь сп'яніння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Після витвережування, проявляється в'ялість, сонливість, головний біль.

Важкий ступінь сп'яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, нерідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в'ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші ознаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю.

Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

Класифікація наркологічних захворювань[ред.ред. код]

→ Основна стаття див.: Класифікація наркологічних захворювань

Поряд з широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів. Традиційно прийнято виділяти два різновиди психічних розладів, викликаних алкоголем (етанолом):

  1. гостра алкогольна інтоксикація — стан сп'яніння, що виникає внаслідок разового чи епізодичного прийому спиртних напоїв;
  2. алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) — хворобливий стан, що виникає внаслідок багатократного прийому спиртного.

Примітка:Термін «хронічний алкоголізм» є дещо некоректним, адже немає «гострого алкоголізму». Коли мова йде про захворювання, правомірніше використання терміну «алкоголізм».

Використовуване в науковій літературі поняття «хронічна інтоксикація алкоголем» не варто ототожнювати лише з алкоголізмом, позаяк воно ширше і включає в себе захворювання внутрішніх органів та нервової системи внаслідок алкоголізації, але без ознак алкоголізму, як психічного захворювання. Власне ж алкоголізм включає лише ті форми хронічної алкоголюної інтоксикації, при яких наявні специфічні ознаки звикання і хворобливої пристрасті до алкоголю.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації».

Динаміка розвитку алкоголізму[ред.ред. код]

Відомо кілька станів, зокрема:

  • початковий: соматичні відхилення не простежуються, окрім порушень функцій окремих органів або систем;
  • перехід від епізодичного до систематичного вживання алкоголю. Соматичні патології окреслюються, як порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади;
  • хронічний: формується протягом кількох років. Фізичний потяг до спиртного характерний похмільним синдромом, максимальною толерантністю;
  • наступна фаза найважча, вона окреслюється як втрата будь-якого контролю з метою заспокоєння психо-фізичного дискомфорту. Психічне звикання та стійкість організму розвиваються паралельно і послідовно. Соматично ушкоджені окремі органи і системи, у деяких випадках з незворотними патологіями.

Шкідливість алкоголізму для організму та суспільства[ред.ред. код]

Вплив алкоголізму на сімейне життя[ред.ред. код]

Реалізація подружнього покликання нерідко гальмується наявністю різноманітних факторів як суспільних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найпоширеніших причин деформації подружньої гармонії та перешкода актуалізації подружньої потенції. Сім'я алкоголіка перебуває в постійному стані тривоги та нестабільності. Вживання наркотиків або алкоголю одним з членів сім'ї спричинює дисбаланс поколінь: батьків, друзів, дітей.

Поведінка та психо-фізичний стан членів сім'ї визначається станом та фазою захворювання алкоголіка. Поряд з проблемою впливу та прогресу патології, виникає питання відповідальності, розподіл її на усіх членів родини. Відповідальність невід'ємно крокує зі спробою заперечення сім'єю алкоголіка даної проблеми. Внаслідок росту проявів алкоголізму (хвороба, втрата праці, фізичне насилля) зростає потреба ізоляції та маскування від суспільного життя. У подружжі відбуваються негативні зміни емоційних зв'язків. Пізніше простежуються деструктивні форми організації сімейного бюджету та питання дитячого виховання. Важливим фактом для покращення та зміни даної ситуації є усвідомлення іншою стороною, членом родини, що не вживає алкоголю, своєї ролі в процесі одужання сім'ї.

Для сімей, де є алкоголік, характерна інвазійність, тобто наполегливі спроби обмежити свободу певної особи. У соціальному плані найтиповішими є три реакції:

  1. свідома суспільна ізоляція;
  2. побудова системи обману та приховування від оточуючих;
  3. агресія, спрямована на члена сім'ї або на зовнішню ситуацію.

Основною рисою членів сім'ї, друзів з алкогольною проблемою можна назвати непевність — руйнується порядок подій, цінностей, несподівані зміни настроїв. Поруч із непевністю, страхом, як наслідок постає агресія, яка прагне знищити джерело страху або пригнітити його.

Ураження статевої функції[ред.ред. код]

У більшості людей, які хворіють хронічним алкоголізмом, захворювання внутрішніх органів, як правило, не викликають суб'єктивних відчуттів та скарг. У багатьох випадках хворі заперечують наявність патології або не погоджуються з цим явищем. Хронічний алкоголізм характерний заниженням статевої функції. Це окреслюється передчасною еякуляцією, послабленням ерекції при збереженому і навіть сильному потягу до фізичної близькості.

У половини всіх осіб, що зловживають алкоголем, і у всіх хворих хронічним алкоголізмом має місце алкогольна імпотенція. Остання стає причиною неврозів, депресій (у зв'язку з переживаннями, викликаними цією причиною). Індивід неадекватно сприймає себе та свої соціальні зв'язки, що призводить до зниження соціальної адаптації. Реальні факти в думках автоматично спотворюються, зникає зворотний зв'язок із середовищем при збережені ілюзії свободи та логіки мислення. Цей процес, в свою чергу, веде до підпорядкування свідомості алкоголю, прагнення одержати задоволення від дійсності за допомогою хімічних речовин. Штучне самозбудження або самозаспокоєння утруднює можливість подолання справжніх причин особистих проблем, атрофує природну здатність емоційних реакцій.

Ураження потомства[ред.ред. код]

Серед багатьох різних факторів, що впливають на прогрес алкоголізму, визнають генетичну схильність, або, іншими словами, спадковий характер. Статистичні дані доводять, що п'ятдесят відсотків опитаних дітей алкоголіків — залежні і актуалізують дану генетичну програму. У дітей алкоголіків простежується підвищена чутливість до алкоголю. В цих осіб незначне вживання алкоголю ставить загрозу формування звикання та похмільного синдрому. Не менш відповідальним є період вагітності. Пренатальний період характерний повною залежністю від матері. Алкоголь, токсичні речовини, що утворюються внаслідок обмінних процесів організму, через плацентарний бар'єр потрапляють в організм плоду та спричинюють отруєння. Особливу небезпеку спричинює вживання алкоголю в перші три місяці вагітності.

Сучасна наука розрізняє такі основні шляхи впливу алкоголізму чоловіків і жінок на їх нащадків.

  • Тератогенний. Народження неповноцінної дитини, завдяки вживання жінкою в день зачаття або в перші тижні вагітності спиртних напоїв. Алкоголь, проникаючи через плаценту, може проявити пряму токсичну дію на клітини ембріону і плоду, викликаючи різні аномалії, що одержали назву алкогольний синдром або алкогольна ембріонатія.
  • Мутагенний. Різні пошкодження хромосом, розтяжки і розриви, утворення кільцевих хромосом статевих клітин в результаті хронічного зловживання алкоголю батьками. У плоду замість двох статевих хромосом утворюється три, що призводить до народження розумово відсталої дитини.
  • Соматогенний. Пов'язаний з травмами і хронічними захворюваннями батьків-алкоголіків, що негативно відбувається на розвиток плоду.
  • Грудні діти хворіють алкоголізмом через кров і молоко матері.

Лікування[ред.ред. код]

Для лікування алкоголізму успішно застосовується багато методів: вироблення негативного умовного рефлексу на алкоголь за допомогою блювотних засобів, введення тетураму (антабусу), психотерапія, гіпнотичне навіювання, гідро-, інсуліно-, гормонотерапія, лікувальний сон, трудова терапія та ін. Нині в Україні існує цілий ряд медичних закладів, які здійснюють лікування від даної залежності. Головний із них — це Київське обласне психіатрично-наркологічне медоб'єднання (КЗ КОР «ОПНМО»), у якому працюють найкращі спеціалісти у даній сфері: заслужені лікарі України та кандидати медичних наук [1]. Лікування здійснюється згідно зі стандартами МОЗ України із використанням найсучашніших технологій і препаратів [2]. Цей заклад є єдиним медичним закладом такого рівня в Україні, і знаходиться в смт Глеваха (15 км від Києва). КЗ КОР «ОПНМО» також пропонує анонімне виведення із запою. Прийом хворих здійснюється цілодобово. Лікування проводиться в відділенні інтенсивної терапії під цілодобовим спостереженням реаніматолога і нарколога, медсестри та санітара. Хворий проходить лабораторне та ЕКГ обстеження; оглядається терапевтом, неврологом, психологом. При необхідності — іншими спеціалістами. Щодня — лабораторний контроль. Усім хворим після обриву запою пропонується продовжити лікування в наркологічних відділеннях диспансеру.

Алкоголік[ред.ред. код]

«Алкоголік» — це людина яка внаслідок стабільного (хоча б раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього.
Поведінка алкоголіка на 1-ій стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Також вони ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують(інколи зі спалахами ярості) коли чують в свою адресу «АЛКОГОЛІК».
Близько 65% алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гуревич Я. Є. Пияцтво губить людину. К., 1958;
  • Бехтерев В. М. Алкоголизм и борьба с ним. Л., 1927;
  • Стрельчук И. В. Клиника и лечение наркоманки. М., 1956.
  • «Безпека життєдіяльності» Є. Д. Желібо, Н. М. Заверука, В. В. Зацарний. Київ «Каравела» 2002.
  • «Вред алкоголя и никотина» П. М. Левитський, В.  С. Язловецкий Київ. «Радянська школа». 1987.
  • «Культура розумного потребления» В. З. Роговин, Н. Ф. Наумова. Москва «Педагогіка» 1987.
  • «Сохранить здоровье смолоду» А. В. Чаклін, И. Л. Милиевская Москва «Педагогіка» 1987.
  • Братусь Б. С., Сидоров П. И. «Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма». — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 144 с.
  • «Алкоголизм (Руководство для врачей)»/Под ред. Г. В. Морозова, В. Е. Рожнова, Э. Я. Бабаяна.—М. Медицина, 1983, 432 с.

Посилання[ред.ред. код]