Алма-Атинська декларація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алма-Атинська декларація від 21 грудня 1991 року — документ, що підтвердив припинення існування СРСР й разом з Угодою про створення Співдружності Незалежних Держав (Мінськ, 8 грудня 1991) визначив принципи взаємовідносин і співробітництва країн-членів СНД.

Декларацію підписали 21 грудня 1991 року на зустрічі в колишній столиці Казахстану Алма-Аті президенти Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України та голова Верховної Ради Республіки Білорусь.

Загальні засади[ред.ред. код]

Держави-учасниці СНД гарантують виконання міжнародних зобов'язань, які випливають з договорів і угод СРСР. У Декларації вказано, що СНД не є ні державою, ні наддержавним утворенням. Країни СНД взаємодіятимуть на засадах рівноправності, через координаційні інститути, які створюватимуться на паритетній основі. З метою досягнення міжнародної стратегічної стабільності й дотримання безпеки визнавалася необхідність збереження командування військово-стратегічними силами та єдиного контролю над ядерною зброєю. Сторони погодилися поважати наміри одна одної щодо здобуття статусу без'ядерної чи нейтральної держави. Підтверджено прагнення країн Співдружності до співпраці у формуванні та розвитку спільного економічного простору, загально-європейського та євразійського ринків.

Для України Декларація набула чинності з моменту підписання.

Література[ред.ред. код]