Алое деревоподібне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aloe arborescens
Aloe arborescens.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Xanthorrhoeaceae
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Вид: Алое деревовидне
Біноміальна назва
Aloe arborescens
Mill., 1768
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aloe arborescens
EOL: 1085160
IPNI: 529214-1
ITIS logo.jpg ITIS: 505879
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 45385
The Plant List: kew-297073
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe arborescens

Алое деревподібне[1] (Aloe arborescens, Mill.) — сукулентна рослина роду Алое.

Синоніми[ред.ред. код]

Алое деревовидне — жовтоквіткова форма
Суцвіття Aloe arborescens
Алое деревовидне на поштовій марці СРСР

Aloe arborescens var. frutescens (Salm-Dyck) Link
Aloe arborescens var. milleri A.Berger
Aloe arborescens var. natalensis (J.M.Wood & M.S.Evans) A.Berger
Aloe arborescens var. pachythyrsa A. Berger
Aloe arborescens var. ucriae (A.Terracc.) A.Berger
Aloe arborescens var. viridifolia A.Berger
Aloe frutescens Salm-Dyck
Aloe natalensis J.M.Wood & M.S.Evans
Aloe ucriae A.Terracc.


Місцеві назви[ред.ред. код]

  • англ. candelabra aloe — канделяброве алое
  • англ. candelabra-plant — рослина-канделябр
  • англ. octopus-plant — рослина-осьминіг
  • англ. torchplant — рослина-смолоскип
  • афр. kransaalwyn

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Кущевидна або деревовидна рясно гілляста рослина висотою 2-4 м. Коренева система — мичкувата. Стебло дерев'янисте, кільчасте. Листя до 60 см довжини, 5-7 см ширини, соковиті, мечоподібні, із зубчиками по краях, зеленого кольору з восковим нальотом. Верхній бік листка увігнутий, нижній — опуклий. Квітконіс близько 80 см висоти, квітки 4 см довжини, в густих конічних кистях. Забарвлення квітів варіюється від вогненно-червоного до рожевого або жовто-оранжевого. Плід — 3-гніздова суха коробочка з чорно-бурими, стислим з боків і крилатим насінням сірувато-чорного кольору.

Місця зростання[ред.ред. код]

Широко поширена в Південній (Ботсвана, ПАР, Свазіленд) і тропічній Африці (Малаві, Мозамбік, Зімбабве) в заростях чагарників, по берегах річок, на схилах гір на висоті до 1 800 м над рівнем моря.

Використання[ред.ред. код]

Одна з популярних кімнатних рослин, що отримала назву столітник. Воно пов'язане з вкоріненою думкою, що алое цвіте раз на сто років. Старі екземпляри столітника чудово цвітуть в оранжереях в грудні — січні, а також нерідкі випадки його цвітіння в кімнатах. Лікарська рослина. Відома в Європі з 1700 р.

В рослинах алое містяться гіркі глікозидні сполуки, органічні кислоти, смоли, дубильні речовини, ефірна олія, вітаміни і ферменти.

В медицині використовують розвинені листки і сік із них як послаблюючий та жовчогінний засіб, при послабленні зору, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, гострому риніті, закапуючи в ніс для підвищення стійкості організму проти інфекційних захворювань, із метою лікування опіків, гнійних ран, лишаїв, трофічних виразок, туберкульозу. Рослина має бактерицидні й бактеріостатичні властивості. Сабур — випарений, згущений і затверділий сік, який застосовують внутршшьо при різних видах запорів, для поліпшення травлення, збудження апетиту тощо. З метою захисту рослин використовують для обробітку насіння проти ряду збудників хвороб.

Охоронний статус[ред.ред. код]

Алое деревовидне внесений до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Все про квіти, вазони та рослини. Алое (укр.)
  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
  • Arnold, T. H. & B. C. De Wet, eds. 1993. Plants of southern Africa: names and distribution. Mem. Bot. Surv. S. Africa no. 62. (Pl SAfr)
  • Bond, P. & P. Goldblatt. 1984. Plants of the Cape Flora, J. S. African Bot. suppl. vol. 13. (L Cape)
  • Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop)
  • Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency)
  • Howard, R. 1979. Flora of the lesser Antilles. (F LAnt) 3:457. [mentions].
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3)
  • Munro, D. B. Canadian poisonous plants information system (on-line resource). (Can Poison Pl)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. (F Eur) 5:21. [naturalized].
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)
  • Wyk, B.-E. van et al. 2009. Medicinal plants of South Africa. (Med Pl SAfr)

Джерела[ред.ред. код]