Алое миловидне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Алое привабливе)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Помилка Lua у Модуль:Autotaxobox у рядку 157: attempt to index a nil value.
Алое миловидне
Біологічна класифікація редагувати
Вид:
Алое миловидне (A. bellatula)
Біноміальна назва
Aloe bellatula
Синоніми

Guillauminia bellatula (Reynolds) P.V.Heath

Алое миловидне[1], Алое привабливе[2] (Aloe bellatula Reynolds) — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія[ред. | ред. код]

Квіти Aloe bellatula
Aloe bellatula в Ботанічному саду Кайсаніємі, Гельсінкі, Фінляндія

Видова назва отримана цим алое через його красу, від зменшувального лат. bellus — гарний.[3]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Безстебельна рослина з щільними розетками та довгим, тонким, соковитим листям 10-15 см завдовжки і 1 см завширшки, мармурово-коричневого і зеленого кольору, що стає бронзовим в зоні сильного світла. Листя вкрите білими плямами і воскоподібними горбками, по краях розташовані крихітні зубчики 1 мм завдовжки і на відстані 1 мм один від одного. Суцвіття слаборозгалужене до 60 см заввишки, складається з китиці ніжно рожевих і темно рожевих смугастих дзвоникоподібних квіток 13 мм завдовжки на кінці довгої ніжки.

Aloe bellatula дуже схоже з Aloe albiflora, але останнє має чисто-білі квіти.

Місця зростання[ред. | ред. код]

Aloe bellatula є ендемічним видом Мадагаскару, де росте в центральній частині острова у провінції Фіанаранцуа в регіоні Амороні-Манья на висоті близько 4 500 футів над рівнем моря.

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Алое миловидне внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[4].

Вирощування[ред. | ред. код]

Цю рослину легко вирощувати на сонячному підвіконні. У Північній півкулі вільно цвіте в середині грудня.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. [[[Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення]] (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 9 червня 2014. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.)]
  3. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Appendices I, II and III. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 9 червня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  • Fritz, G. P. J. 1982. Miniature and smaller aloes of Madagascar. Aloe 19(3): 75-78. (англ.)
  • Glen, H. F. & D. S. Hardy. 1992. Aloe laeta. Fl. Pl. Africa 52(1): t. 2048. (англ.)
  • Reynolds, G. W. 1956. The identity of Aloe parvula Berger, with a new synonym, a new name, and a new species from Madagascar. J. S. African Bot. 22: 129—134. (англ.)
  • Reynolds, G. W. 1966. Aloes Trop. Afr. Madagasc. 537 pp. (англ.)
  • Reynolds, G. W. 1958. Les aloes de Madagascar. Naturaliste Malgache 10: 1-156. (англ.)
  • Verdoorn, I. C. 1964. Aloe bellatula. Fl. Pl. South Africa 36: pl. 1402. (англ.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (англ.)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]