Алоїс Зенефельдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Алоіз Зенефельдер

Йоганн Алоіз Зенефельдер (нім. Johann Alois Senefelder; 6 листопада 1771, Прага — 26 лютого 1834, Мюнхен) — винахідник літографії.

Актор, драматург[ред.ред. код]

Алоіз Йоганн Непомук Франц Зенефельдер народився у Празі в сім’ї відомого німецького актора. Він здобув освіту в Мюнхені і отримав стипендію для вивчення права в Інгольштадті. Смерть батька в 1791 році змусила його залишити навчання. Щоб підтримати свою матір, а також восьмеро братів і сестер він став актором, а також почав писати власні твори, які йшли без особливого успіху, хоча, наприклад, п’єса «Знавець дівчат» була досить успішною. Оскільки видавці не цікавились його творами, він вирішив друкувати свої п’єси самостійно.

Винахід літографії[ред.ред. код]

Звернувши увагу на погано надруковані ноти зі старої книги, він зрозумів, що йому потрібен новий спосіб друку, який дозволить друкувати ноти і літери більш якісно. Коли Алоїз Зенефельдер розпочав пробувати свої сили в графіці, йому прийшла в голову думка виготовити друкарську форму з каменя. Після численних експериментів він зауважив, що фарба значно краще пристає до тих місць форми, на яких вона вже одного разу була (камінь має здатність вбирати з фарби жир). Тоді він написав кілька слів на поверхні каменя і протравив її слабким розчином азотної кислоти. Потім, змочивши поверхню форми водою, злегка змішаною з гумміарабіком, Зенефельдер закатав її фарбою. Фарба лягла лише на ті ділянки форми, які були захищені жиром від впливу травлення. Наклавши на камінь паперовий лист, Зенефельдер отримав відтиск написаного. Таким чином, в 1796 році була вирішена проблема створення друкованої форми без рельєфу. Новий спосіб друку Зенефельдер невпинно вдосконалював. Знайшовши можливість виготовлення форм високого друку шляхом хімічної обробки вапнякового каменю, в 1798 він розробив спосіб плоского друкулітографію. Згодом сконструював літографський друкарський верстат, видав книгу Lehrbuch der Lithographie (Мюнхен 1819).

Визнання[ред.ред. код]

Після того, як йому вдалося винайти літографію, він повністю присвятив себе цій справі, при цьому виклопотав собі привілеї в різних містах Європи. Після числених невдач заснував друкарню для друку нот у Відні, але потім покинув і цю справу та спробував ситцедрук. У 1809 він був запрошений в Мюнхен для організації процесу літографії при королівській комісії складання карт, отримав довічну платню, титул королівського інспектора літографії і дозвіл володіти власною літографією. У 1826 винайшов мозаїчне літографування, в 1833 йому вдалося переносити з каменя на полотно зображення, намальовані масляними фарбами (була виконана літографічна репродукція з картини).

Посилання[ред.ред. код]

Використано матеріали Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).

Література[ред.ред. код]

  • Попов В. В., Общий курс полиграфии, 6 изд., М., 1964.
  • Художественный календарь 100 памятных дат, М., 1971.
  • Alois Senefelder: Vollständiges Lehrbuch der Steindruckerey, (Complete Manual of Lithography), 1818