Алтинтаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алтинта́г, Алтуньшань (кит. 阿尔金山 — «золоті гори») — гірський хребет у Китаї. Північно-західне відгалуження гір Куньлунь, на заході Китаю, між Кашґарською і Цайдамською западинами, на південь від Лобнора і Дуньхуана. довжина становить 800 км. Формує природну межу плато Тибету з Сіньцзян-Уйгурським автономним районом і пустелею Гобі. Висоти 3 500—4 000 м, сягають найбільшої висоти 6 161 м. Схил, звернений до Тарімської западини (на півдні), крутий (перевищення висот 2 000-3 000 м), до Цайдамської (на сході ) — пологіший (500-1 000 м), прорізується наскрізною долиною — Цайдамською брамою.

Хребет був відкритий і описаний у 1876 році Н. М. Пржевальським.

За рельєфом розрізняють такі райони:

  • Південно-західна частина — гірська система з скелястими хребтами Токкуздавантаг і Актаг, максимальна висота становить 6 161 м. Гори покриті вічними снігами і льодовиками.
  • Центральна частина — нижча й вужча частина з переважаючими висотами 3 000-3 500 м, з формами рельєфу м'яких контурів і слабким розчленовуванням.
  • Північно-східна частина — ряд коротких масивів, висота яких перевищує 5 000  м. Є невеликі льодовини.

Складаються з пісковиків і стародавніх гнейсів, кристалічних сланців, філлітів. Корисні копалини — хроміти, руди свинцю, цинку, нікелю, платини.

Клімат регіону посушливий, різко континентальний.

Річка Черчен (найкрупніша в регіоні) знаходиться в південно-західній частині хребта, в центральній частині річок немає.

Гірські степи і кам'янисті пустелі, льодовики (західна частина). В передгір'ях переважають ландшафти галечниково-щебнистих кам'янистих пустель. В долинах, що розчленовують передгір'я, росте ефедра, саксаул, тамариск, солянки. Обширні простори гір оголені. У верхньому поясі гір — гірсько-степова рослинність і альпійські луги. Ліс відсутній.

Тваринний світ небагатий (дикі яки, антилопи-пекла, куку-ямани, в південно-західній частині — антилопи-аронго).

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Физическая география Китая. М., 1964. (рос.)
  3. Петров М. П. Пустыни Центральной Азии, т. 2, М.—Л., 1967. (рос.)
  4. Синицын В. М. Центральная Азия, М., 1959. (рос.)