Альберто Джакометті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Alberto-Giacometti,-etching-(author-Jan-Hladík-2002)

Альберто Джакометті (італ. Alberto Giacometti, * 10 жовтня 1901, Боргоново, Стампа, Швейцарія - † 11 січня 1966, Кур, Швейцарія, похований в Боргоново) - швейцарський скульптор, живописець і графік , один із найбільших майстрів XX століття. Брат архітектора Бруно Джакометті.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Народився в Боргоново комуни Стампа швейцарського кантону Граубюнден в родині художника Джованні Джакометті.

Інтерес до мистецтва виник у Альберто вже в ранньому дитинстві, коли він почав займатися ліпленням і живописом. В 1919 -1920 рр. навчався живопису в Женеві, в Школі витончених мистецтв та Школі мистецтв та ремесел по класу скульптури. В 1920 та 1921 подорожував по Італії, де познайомився з класикою італійського мистецтва і пам'ятниками Стародавнього Риму.

Могила Альберто Джакометті в Боргоново, Швейцарія
Таблиця з прізвищем на надгробному камені могили Альберто Джакометті

З 1922 року жив і працював в Парижі, де зблизився з Андре Бретоном, Луї Арагоном, Пікассо, Міро, Максом Ернстом, Сартром, Беккетом та іншими. Навчався в студії Гранд Шомьєр в Парижі (1922 -1925) у Е.А.Бурделя. Літні місяці проводив в Швейцарії.

Ранні роботи Джакометті виконані в реалістичній манері, проте в Парижі він зазнає впливу кубізму («Торс», 1925; «Персонажі», 1926 - 1927), захоплюється мистецтвом Африки, Океанії, древньої Америки («Голова», 1925; «скорчившись чоловічок», 1926; «Жінка-ложка», 1926).

Публікувався в журналі «Сюрреалізм на службі революції». В 1927 його роботи були представлені в Салоні Тюїльрі, перша персональна виставка відбулася в 1932. Скульптура цих років («Жінка-ложка», 1926; «Клітка», 1930; «Жінка з перерізаним горлом», 1932; «Сюрреалістичний стіл», 1933) з'єднує елементи кубізм а з архаїчної пластикою Океанії, сновідческіе фантастикою, агресією та еротизмом.

Після Другої світової війни, роки якої Джакометті прожив у Женеві, він приходить до нової, більш гуманістичної манері в скульптурах, портретного живопису та графіці («Той, хто йде людина», 1947; «Портрет Аннети », ок. 1950;« Бюст Дієго », 1954).

У післявоєнний період Джакометті був відзначений багатьма, включаючи Сартра та Жене, як видатний художник - екзистенціаліст. Його тонкі фігури, що представляються самотніми у величезному просторі космосу, в цілому висловлюють почуття ізольованості особистості, характерне для французькоого авангарду. Письменник Франсіс Понж яскраво відбив цей аспект творчості Джакометті в статті "Reflexions sur les statuettes, figures et peintures d'Alberto Giacometti" опублікованої в «Cahiers d'Art", Париж, 1951. «Людина ... людська особа ... вільна особистість ... Я ... кат і жертва одночасно ... одночасно мисливець і видобуток ... Людина - і самотня людина - втратив зв'язок - у напівзруйнованому страдницьке світі - хто шукає себе - починаючи з нуля. Виснажений, змучений, худий, голий. Безцільно блукаючий в натовпі. Людина, який турбується про людину, що терпить терор від людини. Самостверджуються останнім часом в ієратичне позиції найвищої елегантності. Пафос граничного Знеможений, особистість, яка втратила зв'язок. Людина біля стовпа своїх протиріч більше вже не жертвує собою. Згорілий. Ти прав, дорогий друг. Людина на бруківці як розплавлене залізо, і він не може підняти своїх важких ніг. Починаючи з грецької скульптури, з Лорана та Майоля людина горів на вогнищі! Це безсумнівна правда що після Ніцше та Бодлера прискорилося руйнування цінностей ... Вони копали навколо нього, його цінностей, влазили під шкіру і все заради того, щоб нагодувати вогонь? Людина не тільки нічого не має, він не є нічим більшим ніж його Я».

У скульптурі зрілого Джакометті займала проблема співвідношення обсягів і мас, загадка людської фігури, у живопису та малюнку - проблема просторової глибини, загадка людського обличчя.

Визнання[ред.ред. код]

У місті Кур, де помер Альберто Джакометті, в честь нього була названа одна з вулиць (нім. Giacomettistrasse). Зображено на купюрі достоїнством 100 швейцарських франків.

Комерційна цінність[ред.ред. код]

Альберто Джакометті на 100-франкової швейцарської банкноті

Роботи Альберто Джакометті високо цінуються на ринку творів мистецтва. У лютому 2010 на лондонському аукціоні Sotheby's за рекордну для творів мистецтва на той момент суму в 65 млн фунтів стерлінгів (понад 104 млн доларів) була продана скульптура Джакометті «крокує I»[1].

Джакометті про мистецтво[ред.ред. код]

  • Ecrits. Paris: Hermann, 1991

Література[ред.ред. код]

  • Bonnefoy Y. Alberto Giacometti: Biographie d'une œuvre. Paris: Flammarion, 1991
  • Genet J. L'atelier d'Alberto Giacometti. Paris: L'Arbalète, 1992
  • Ponge F. Reflections on Statuettes, Figures & Paintings of Alberto Giacometti / / Art in Theory. 1900-1990. Oxford, 1993. P.614-615.
  • Sylvester D. Looking at Giacometti. New York: Owl Books, 1997
  • Dupin J. Alberto Giacometti, textes pour une approche, Paris: Fourbis, 1991.
  • Lord J. Mythic Giacometti. New York: Farrar, Straus and Giroux, 200
  • Milz M. Samuel Beckett und Alberto Giacometti: das Innere als Oberfläche. Würzburg: Königshausen und Neumann, 2006
  • Рене Шар. Альберто Джакометті. Жак Дюпен. Неможлива реальність/ / Простір іншими словами. СПб: Изд-во Івана Лімбаха, 2005, с. 177-278; 269-280.
  • Альберто Джакометті. Скульптура, живопис, графіка: Виставка із зібрань Швейцарії. М.: Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, 2008

Фільми[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]