Альберто Сантос-Дюмон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альберто Сантос-Дюмон
Alberto Santos-Dumont portrait.jpg
Assinatura do Santos Dumont 2.gif
Народився 20 липня 1873(1873-07-20)
Бразилія Бразілія
Помер 23 липня 1932(1932-07-23) (59 років)
Бразилія Гуаружа Бразілія
Відомий піонер авіації
Діяльність Авіаконструктор

Альберто Сантос-Дюмон (порт. Alberto Santos-Dumont) (20 липня 1873 — 23 липня 1932) — є одним з ранніх піонерів авіації. Народився та помер у Бразілії. Спадкоємець процвітаючого виробника кави, Сантос Дюмон присвятив себе науці та дослідженням, тривалий час жив в Парижі.

Сантос-Дюмон розробив, побудував і випробував першу дійсно керовану повітряну кулю. При цьому він став першою людиною, яка довела, що систематичні, контрольовані польоти можливі. Це «Завоювання повітряної стихії», яке було підтверджено отриманням Німецького призу (нім. Deutsch de la Meurthe) 19 жовтня 1901 року за політ навколо Ейфелевої вежі, зробило його одним з найвідоміших людей світу початку XX століття. Крім досягнень у повітроплавання, Сантос-Дюмон здійснив перший у Європі публічний політ на аероплані в Парижі 23 жовтня 1906 року. Цей літак, який одержав назву 14-біс (англ.) або (фр. Oiseau de proie — «хижа птиця»). Як вважають прихильники пріоритету Сантос-Дюмона, 14-біс був першим з літаків, що самостійно злетів і приземлився, тобто який не використовував — катапульту, сильний вітер, рейки для запуску або інші зовнішні пристосування та погодні фактори. На відміну від інших піонерів авіації, того часу, свої креслення не патентував, а надавав у суспільне користування. Сантос Дюмон вважається «батьком авіації» у Бразилії, країні свого народження.

Дитинство[ред.ред. код]

Сантос Дюмон народився на фермі Кабанга (порт. Cabangu), в бразильському місті Пальміра, яке сьогодні звется Сантос Дюмон в штаті Мінас-Жерайс. Він виріс шостим з вісьмох дітей, браку Френсіс і Енріке дос Сантос Дюмон, на кавовій плантації, що належала його сім'ї в штаті Сан-Паулу. Його батько, француз за походженням, був інженером, і широко використовував всі самі останні винаходи на його величезній плантації. Це було настільки успішно, що ці нововведення Сантос Дюмона батька зібрали великий статок.

З маличку він був закоханий у техніку, і ще дитиною навчився керувати локомотивом, що використовувалися на його сімейній плантації, довжина залізничних колій на якій перевищувала 96 км. Він також був прихильником Жюля Верна, і прочитав всі його книги до свого десятого дня народження. Він писав у своїй автобіографії про те, що мрія літати прийшли до нього, після обіду на плантації коли він дивився на чудове небо Бразилії. У 1888 році, на французькії виставці в Сан-Паулу, він у перший раз побачив польот на воздушнії кулі.

Згідно зі звичаями багатьох родин в той час, після базового навчання на дому з приватними викладачами, включаючи своїх батьків, молодий Альберто продовжив освіту в середній школі «Colégio Culto à Ciência» міста Кампінас.

Переїзд до Франції[ред.ред. код]

У 1891 році батько Альберто, потрапив в аварію при інспектуванні машин на плантації. Він упав з коня і його паралізувало. Він вирішив продати плантацію і переїхати в Європу разом з дружиною та молодшими дітьми. У сімнадцять, Сантос Дюмон залишив престижну «Escola де Мінас» в Ору-Прету (порт. Ouro Preto — «місто чорного золота»), та разом з сімьею переїхав в Париж. Невдовзі після того, як він приїхав, він купив автомобіль. Пізніше, він продовжив дослідження в галузі фізики, хімії, механіки та електрики за допомогою приватного викладача.

Повітряні кулі та дирижаблі[ред.ред. код]

Сантос-Дюмон вважав себе першим «повітряним спортсменом». Перші польоти він здійснював, наймаючи досвідченого пілота і був у свої перші польоти на повітряних кулях пасажиром. Він незабаром став сам здійснювати самостійні польоти на повітряних кулях, а потім став проектувати власні моделі повітряних куль. У 1898 Сантос-Дюмон здійснив політ на першому повітряній кулі власної розробки, яка звалася «Brésil» («Бразилія»).

Після численних польотів на повітряних кулях, він захопився проектами керованих повітряних куль або дирижаблів, які активно пересувались по повітрю замість того, щоб дрейфував за вітром. З 1898 по 1905 роки Сантос-Дюмон збудував та здійснив польоти на 11 дирижаблях. Деякі з них були оснащені двигуном, інші приводилися в рух педалями. Обмеження управління повітряним рухом з'явилися кілька десятиліть потому, а тоді він літав над паризькими бульварами на рівні дахів будинків в одному зі своїх дирижаблів, та зупинявся в фешенебельному відкритим кафе на сніданок. Одного разу він навіть прилетів на дирижаблі рано вранці до своєї власній квартирі за адресою Рю Вашингтон, 9, прямо навпроти Єлисейських полів, навпроти від Тріумфальної арки. Для того, щоб виграти «Німецька приз», Сантос-Дюмон прийняв рішення про будівництво великого дирижабля, який отримав назву SD № 5. 8 серпня 1901 під час одного з його польотів, дирижабль втратив водень. Він почав спускатися прямо на дах готелю Трокадеро. Стався великий вибух. Сантос-Дюмон уникнув загибелі, повіс в гондолі з боку входу у готель. Йому допомогли піднятися на дах без яких-небудь ушкоджень.

Найбільшим його досягненням у повітроплаванні став виграш «Німецького призу» (фр. Deutsch de la Meurthe). Для цього він повинен був пролетіти від парку Сен-Клод до Ейфелевої вежі і назад менш ніж за тридцять хвилин. Переможець призу повинен був підтримувати середню швидкість щодо землі не менше 22 км / год для того, щоб покрити відстань 11 км в обидві сторони за відведений час. 19 жовтня 1901 після кількох спроб Сантос-Дюмон досяг поставленої мети на дирижаблі «Сантос-Дюмон № 6». Відразу після польоту спалахнули суперечки щодо введеного в останні хвилини правила, яке стосувалося точного визначення часу польоту. Був великий резонанс у пресі та громадські протести. Зрештою, після кількох днів обговорень, оргкомітет вручив Сантос-Дюмон приз і призовий фонд у 100 000 франків. Сантос-Дюмон пожертвував половину призових грошей біднякам Парижа. Друга половина дісталася його працівникам в якості премії.

Досягнення в повітроплаванні Сантос-Дюмона зробили його знаменитим не тільки в Європі, але й в усьому світі. Він виграв ще кілька призів і став другом мільйонерів, піонерів авіації та членів королівських сімей. У 1903 Аїда Д'Акоста Брекінрідж (англ.) самостійно керувала дирижаблі Сантос-Дюмон, ставши першою у світі жінкою, що управляє дирижаблі. У 1904 він відвідав США і був запрошений в Білий дім на зустріч з президентом США Теодором Рузвельтом. Сантос-Дюмон мав величезну популярність. Парижанани дали йому прізвисько (фр. le petit Santos — малюк Сантос). Модники копіювали різні елементи стилю його одягу, від кольорових сорочок до панами. Він був, і до цього дня є, відомим народним героєм його рідної Бразилії.

Апарати, важчі за повітря[ред.ред. код]

Перший світовий рекорд SD 14-біс 12 листопада 1906.

Хоча Сантос-Дюмон продовжував працювати над дирижаблями, він незабаром переключився на апарати які важчі за повітря. До 1905 він завершив свій перший проект літака, а також проект вертоліта. Головним його досягненням став політ на літаку 23 жовтня 1906, коли він підняв у повітря SD 14-біс перед багатьма свідками, і пролітів відстань 60 метрів на висоті двох — трьох метрів. Це був добре задокументований випадок, підтверджений «Французьким аероклубом», (фр. De France) першого польоту на апараті важче повітря з двигуном в Європі, а також перший у світі польот літака за яким спостерігала велика кількість людей. Літак взлетів з землі з незнімних шасі і з використанням тільки власного двигуна за спокійної погоди, це стало доказом того, що апарат важчий за повітря принципово може самостійно злітати. Виконавши цей політ, Сантос-Дюмон виграв «Приз Аршдекона», заснований французом Ернестом Аршдеконом в липні 1906, який повинен був бути вручений першому льотчику, пролетівшему понад 25 метрів лише за допомогою власного двигуна.

Вертоліт Сантос-Дюмона, 30 січня 1906

12 листопада 1906, Сантос Дюмону вдалося установити перший світовий рекорд, визнаний «Французьким аероклубом», пролітівши 220 метрів менш ніж за 22 секунд. Сантос-Дюмон вніс значний внесок у конструкцію літака. Він вперше використав рухомі поверхні, попередники елеронів, між крилами, які дозволили отримати більшу бічну стабільність, ніж це давало крило SD 14-біс з позитивним кутом. Сантос-Дюмон також прагнув до того, щоб досягти суттєвого поліпшення відносини потужності двигуна до ваги, а також вдосконалив технологію будівництва літаків.

Останнім проектом Сантос-Дюмон був моноплан «Демуазель» (фр. «Demoiselle») (SD № 19 — 22). Цей літак використовувався в якості власного транспортного засобу Сантос-Дюмоном, і він охоче дозволяв іншим копіювати його проект. Фюзеляж складався із спеціального бамбукового лонжерону, а пілот сидів низько між головними колесами триколісного шасі. «Демуазель» керувався в польоті пристосуванням на хвості, яке функціонувало і як елеватор, і як кермо, а також перекосом крила (SD № 20). Високоплан «Демуазель» мав розмах крила 5,10 м і довжину 8 м. Його вага була трохи більше 110 кг разом з Сантос-Дюмон. Пілот знаходився нижче з'єднання крила з фюзеляж, трохи позаду коліс, і керував хвостовыми поверхнями, використовуючи штурвал. Троси, що підтримують крило, були зроблені з струн фортепіано. Спочатку Сантос-Дюмон встановив двигун з рідинним охолодженням англ. «Dutheil & Chalmers» потужністю 15 кВт. Пізніше винахідник переніс двигун в нижче положення, помістивши його перед пілотом. Потім Сантос-Дюмон замінив двигун на «Antoniette» потужністю 18 кВт і дещо змінив конструкцію крила. Ця версія літака отримала позначення SD № 20. У зв'язку з тим, що літак мав конструкційні недоліки, а потужність двигуна, як і раніше, була недостатня, Сантос-Дюмон постійно працював над поліпшенням «Демуазель»: зробив трикутний укорочений фюзеляж з бамбука; двигун був перенесений в початкове положення, перед крилом, був збільшений розмах крила. Так був створений SD № 21. Конструкція SD № 22 була такою ж, як і SD № 21. Сантос-Дюмон випробував двигуни з опозитним циліндрами (він запатентував рішення охолодження цього виду двигуна) і водяним охолодженням, збільшивши потужність до 30 кВт у цих двох варіантах. Особливістю варіанту з двигуном з водяним охолодженням був трубопровід з рідким хладагентом, який проходив за крилом з нижньої сторони, що сприяло поліпшенню аеродинаміки.

«Демуазель» був побудований всього за п'ятнадцять днів. Літак показував видатні результати для свого часу, легко пролітаючи 200 м над землею на випробувальних польотах зі швидкістю 100 км / год; «Демуазель» став останнім літаком Сантос-Дюмон. Він здійснював на ньому польоти в різний час в 1909 в Парижі, а також в його околицях. Серед його досягнень — перший міжнародний політ дальністю 8 км, з Сан-сира в Бук 13 вересня 1909 р., з поверненням на наступний день, і другий політ 17 вересня 1909 дальністю 18 км за 16 хвилин. «Демуазель», оснащений двоциліндровим двигуном, мав велику популярність. Майбутній французький ас Першої світової війни Ролан Гаррос здійснив політ на ньому над парком Бельмонт в Нью-Йорку в 1910 р. У червневому номері 1910 року журналу Популярна механіка (Popular Mechanics) (англ.) були опубліковані креслення «Демуазель» і підтверджувалося, що літак Сантос-Дюмона був краще інших побудованих до того часу, він був рекомендований тим починаючим авіаторам, які хотіли б досягти найкращих результатів у найліпший час з мінімумом витрат. Американські компанії продавали креслення і деталі «Демуазель» кількома роками пізніше. Сантос-Дюмон був ентузіастом авіації і опублікував креслення «Демуазель» для вільного використання, вважаючи, що авіація стане головним напрямком прогресу людства. Клеман Баярд, автопромисловець, побудував кілька апаратів «Демуазель», які було продано за 50,000 франків.

Пізні роки[ред.ред. код]

«A Encantada», будинок Сантос-Дюмона. Сходи мають форму, що полегшує підйом по ним

Сантос-Дюмон продовжував будувати і пілотувати літаки. Його останній політ в якості пілота був здійснений на «Демуазель» 4 січня 1910. Політ завершився авіакатастрофою, однак її причини так ніколи і не були визначені. Було кілька свідків цієї події, але не було ніяких описів цієї пригоди.

Сантос-Дюмон тяжко захворів кілька місяців потому. У нього двоілось в очах і він відчував запаморочення, що позбавило його можливості пересуватися, не тільки літати. Йому був поставлений діагноз розсіяний склероз. Сантос-Дюмон звільнив співробітників і закрив свою майстерню. Його хвороба скоро призвела до прогресуючої депресії.

У 1911 Сантос-Дюмон переїхав з Парижа до моря під французьке село Бенервіль, де став займатися астрономією. Місцеві жителі, які не чули про його популярності і досягнення в Парижі кількома роками раніше, звернули увагу на його телескоп німецького виробництва і незвичайний акцент, прийняли його за німецького шпигуна, який відслідковуе переміщення французького військового флоту. Ці підозри в кінцевому рахунку призвели до арешту Сантос-Дюмону французькою військовою поліцією. Отримавши сильний стрес, збільшений його хворобою, він спалив всі свої папери, креслення і нотатки. В результаті небагато з оригінальної технічної документації Сантос-Дюмону збереглося до сьогоднішнього дня.

У 1928 (за деякими джерелами в 1916) він залишив Францію, щоб повернутися на батьківщину і більше ніколи не повертатися в Європу. Його повернення в Бразилію було омрачнено трагедією. Дванадцять членів бразильського наукового співтовариства зафрахтовали гідролітак з наміром привітать Сантос-Дюмона з поверненням на лайнері Кап Аркона. Однак гідролітак потерпів крах, і всі що знаходились на борту загинули. Ця катастрофа посилила депресію Сантос-Дюмону.

У Бразилії Сантос-Дюмон придбав маленьку ділянку на пагорбі в місті Петрополіс, в горах близько Ріо-де-Жанейро, і в 1918 збудував невеликий будинок, який згодом заповнився різними механізмами, в тому числі гарячий душ, який працює на спирті, власної розробки. Він мав звичку проводити літній час вдома, щоб уникнути спекотної погоди в Ріо-де-Жанейро в цей період; свій будинок він назвав порт. «Encantada» (Зачарований), за назвою вулиці порт. «Rua do Encanto» (Зачарований вулиця ).

Особисте життя[ред.ред. код]

Достовірно відомо, що Сантос-Дюмон мав прихильність до заміжньої жінки кубіно-американського походження, яку звали Аїда де Акоста (англ.). Вона — єдина людина, якій Сантос-Дюмон коли-небудь дозволяв летіти на своєму дирижаблі. Після польоту на дирижаблі Сантос-Дюмон № 9 вона, ймовірно, стала першою жінкою-пілотом апарата, піднявшись у повітря, з мотором, і першою жінкою пілотом дирижабля зокрема. До кінця свого життя Сантос-Дюмон тримав її картку на своєму столі поруч з вазою свіжих квітів.

Смерть[ред.ред. код]

Хвороба прогресувала, розсіяний склероз і те, що літаки стали активно використовуватися у військових цілях дуже пригнічевало Сантос-Дюмона. Він вчинив самогубство, повісившись в місті Гуаружа, штат Сан-Паулу 23 липня 1932. Він був похований на цвинтарі Сан Джоан Батіста в Ріо-де-Жанейро. Встановлено безліч пам'ятників Сантос-Дюмону, його будинок у Петрополисі є його музеєм. Він ніколи не був одружений і не мав відомих дітей.

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятник Сантос-Дюмону, піонеру авіації
  • Сантос-Дюмон (англ.) — маленький ударний кратер на місяці, розташований в північній частині в місячних Апеннинах (англ.) у східній частині Моря дощів.
  • Ім'ям авіатора названо місто Сантос-Дюмон у штаті Мінас-Жерайс, Бразилія. Теріторія ферми Кабангу, де він народився, сьогодні перебуває на території міста. Йго ім'ям також названа група приватних вищих навчальних закладів міста -Faculdades Santos Dumont[1].
  • Місто Думонт у штаті Сан-Паулу біля Рібейран-Прету, також отримав назву в зв'язку з тим, що тут знаходилися з 1870 по 1890 найбільші у світі плантації кави. Ферма належала батькові Сантос-Дюмон. Він продав її в 1896 британськії компанії, яка носить назву Dumont Coffee Company.
  • Аеропорт, що обслуговуе місцеві рейси, в Ріо-де-Жанейро також носить його ім'я.
  • Родовія Сантос Дюмон — шосе в штаті Сан-Паулу.
  • Медаль Сантос-Дюмонвручається командуванням ВПС Бразилії за досягнення в авіації. Аналогічна медаль вручається урядом штату Мінас-Жерайс.
  • Réseau Santos-Dumont — спільна мережа університетів Франції та Бразилії, почала роботу з рішення міністерств освіти обох країн у 1994 році, охоплює 26 університетів в обох країнах.
  • Ліцей в Сен-Клу, Lycée Polyvalent Santos-Dumont, також носить ім'я авіатора [2]
  • Десятки тисяч вулиць, авеню, площ, шкіл, пам'ятників тощо, носять ім'я національного героя Бразилії.
  • Літак президента Бразилії, бортовий номер FAB2101, носить ім'я Альберто Сантос-Дюмон.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]