Альберіх II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пасинок фактичного правителя Риму Альберіха І

Після смерті Альберіха I його вдовиця Марозія вийшла заміж за Гвідо Тосканського, а після його смерті і його - за короля Гуго Італійського. Образа, нанесена цим своєму пасинку Альберіху II, стало приводом повстання римлян (у 935 році) і вигнання Гуго. Після повстання Альберіх захопив верховну світську владу в Римі, а матір Марозію і свого брата папу Івана ХІ ув'язнив, де вони залишалися до самої своєї смерті. У 946 році Гуго був змушений визнати владу Альберіха над Римом.

П'ять пап під час правління Альберіха були лише безвольними маріонетками в його руках. Він помер в 954 році, після 28-річного правління.

Його син від Альдо Арльської (дочки Гуго Італійського), Октавіан, успадковував світську владу над Римом, з якою він восени 955 року, будучи під ім'ям Іоанна XII, обраний Папою, з'єднав і духовну.

Посилання[ред.ред. код]

  • Енциклопедичний тлумачник Брокгауза та Ефрона [1]