Альбер Марке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбер Марке
фр. Albert Marquet
Ім'я при народженні Альбер Марке
Дата народження 27 березня 1875
Місце народження Бордо
ФранціяФранція
Дата смерті 13 червня 1947
Місце смерті Париж
ФранціяФранція
Національність француз
Громадянство Франція
Жанр пейзаж
Навчання Школа декоративних мистецтв

Альбе́р Марке́ (фр. Albert Marquet, *27 березня 1875, Бордо — †13 червня 1947, Париж)  — французький художник. Малював оголену натуру, пейзажі. Займався чистим малюванням, графікою, більша частина якої зберігається в музеї колишнього міністра культури в уряді де ҐолляАндре Мальро в місті Гаврі.

Зміст

[ред.] Біографія

Народився в місті Бордо в родині залізничника. З 15-річного віку мешкав у Парижі. Навчався в Школі красних(декоративних) мистецтв в класі художника Ґюстава Моро. На початку творчого шляху часто звертався до зображення оголеної натури, але знайшов себе як художника тільки в пейзажах.

Серед знайомих і приятелів Марке — Анрі Матісс, Рауль Дюфі, Поль Сіньяк. Альбер виставлявся разом з представниками фовізму, часто не маючи з ними в художніх задумах нічого спільного.

Мандрував світом, здійснив подорожі в Італію та СРСР 1934 р., в Північну Африку. Трагічні роки другої світової війни старий художник прожив у Алжирі, де вперше побував 1911 року разом з Матіссом. 1945 року повернувся в Париж.

Помер у Парижі 13 червня 1947 році.

[ред.] Дещо про Гюстава Моро

Син багатих батьків. Мав всі умови для творчості. Доля позбавила Моро необхідності заробляти на хліб. І він наче не момічав знедолених, бідності, горя і голоду інших. Тяжів в творах до занадто складних, перенасичених дрібницями і коштовностями композицій на міфологічні, біблійні, фантастичні теми («Цар Давид», «Святий Георгій зі змієм», «Саломея»). Заповів свою майстерню разом з багатьма картинами Парижу, де тепер приголомшливо розкішний музей-майстерня Моро.

[ред.] Самостійний Марке

Перенасичені коштовностями картини Моро не мали ніякого впливу на Марке. Той дуже рано склався у самостійного майстра і не мав болісного періоду вагань, стрибків у крайнощі, пошуків себе і своєї манери. Зі спогадів Марке про Моро:

«Ранкові заняття в майстерні Моро — це щось неймовірне : постійний галас, лайки і бійки, розлиті фарби, розкидані мольберти, кидання стульчаків-і все це під акомпанемент фісгармонії…»

Лише один заповіт дивака вчителя Марке виконуватиме все життя : «Шукайте натхнення не тільки в музеях, а й на вулицях!» Марке пішов на вулиці і малював міста Франції, все творче життя — Париж, Сен-Тропе, Гавр, Неаполь. Марке був переважно хужодником міст.

Контрастною щодо манери Моро була й художня манера Марке. Він рано виробив просту, трохи стриману за колоритом манеру без зайвих дрібниць, фотографічних деталей і дріб'язкості. Імовірно, на це впливав поганий зір художника і необхідність окулярів.

[ред.] Нащадок Моро-Олександр Ісачов (1955—1987)

Справжнім нащадком Гюстава Моро в мистецтві став художник з Білорусі Ісачов Олександр Анатолійович. Саме Ісачов тяжів до ускладнених, перенасичених біблійними персонажами і коштовностями картин («Молитва», «Вигнання з раю Адама і Єви», «Христос освячує вино і хліб»). Спочатку це був юнацький спротив соціалістичному реалізму, який був і став офіційним стилем СРСР і не визнавав Біблію та й взагалі історію до 1917 року. Потім до біблійних персон Ісачов додав зразки шедеврів світового мистецтва від Індії до Західної Європи. Передчасна смерть обірвала життя Ісачова, і тепер важко сказати, як далеко пішов би він у своїх пошуках. Але европейське визнання Ісачов отримав.

[ред.] Посилання

[ред.] Джерела

  • сборник «Художники 20 века», М, «Сов. Художник»,1974 (рос)
  • Герман М, «Альбер Марке», СПб, «Аврора», 1996 (рос)
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами