Альгінова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альгінова кислота
Alginsäure.svg
Інші назви E400
Ідентифікатори
Номер CAS 9005-32-7
Номер EINECS 232-680-1
Властивості
Молекулярна формула (C6H8O6)n
Молярна маса 10000 — 600000
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Альгінова кислота (E400) — полісахариди, які побудовані із залишків β-D-маннуронової і α-L-гулуронової кислот, які знаходяться в піранозній формі і зв'язані в лінійні ланцюги 1,4-глікозидними зв'язками.[1] Цю в'язку гумоподібну речовину, отримують з водоростей родів Ламінарія (зокрема японської ламінарії) і Macrocystis класу Бурі водорості (Phaeophyceae).[1] Вміст альгінової кислоти в ламінарії коливається від 15 до 30 %.

Альгінова кислота нерозчинна у воді і в більшості органічних розчинників. 1 частина альгінової кислоти адсорбує 300 масових частин води, що обумовлює її застосування як загусника.

Альгінова кислота є полімерним ланцюгом, що складається з двох мономерів — залишків поліуронових кислот (D-мануронової і L-гулуронової) в різних пропорціях, що варіюються залежно від конкретного виду водоростей.

Назва утворена від лат. alga «водорость».

Альгінати[ред.ред. код]

Альгінатами називають солі альтінової кислоти, зокрема: альгінат натрію (E401), альгінат калію (Е402), альгінат кальцію (Е404), альгінат амонію (Е403), пропіленглікольальгінат (Е405). Альгінати калію і натрію у воді утворюють колоїдні розчини, на відміну від нерозчинної альгінової кислоти. Альгінати в організмі людини не перетравлюються і виводяться через кишечник. За офіційними рекомендаціями ФАО-ВОЗ добове споживання людиною альгінових кислот і їх солей може досягати 25мг/кг маси тіла (в перерахунку на вільну альгінову кислоту).[1]

Застосування[ред.ред. код]

Альгінова кислота і альгінати широко застосовуються в медицині (у якості антацидів) і як харчові добавки (загусники). До одних з головних цінностей альгінатів як гелеутворювачів є їх властивість утворювати термостабільні гелі, які можуть формуватися вже при кімнатній температурі.

Харчові додатки з альгінатів широко застосовуються в харчовій індустрії для виготовлення мармеладу, фруктових желе, цукерок і освітлення соків.[1] Пропіленглікольальгінат, який не осаджується в кислих розчинах, використовується в якості стабілізатора при виробництві морозива, концентратів апельсинового соку, приправи до салатів і сирів.[1]

Альгінова кислота виводить з організму важкі метали (свинець, ртуть та інші) і радіонукліди. Багато цінних властивостей морської капусти пояснюються саме альгіновою кислотою.

Альгінати (найчастіше — екстракт бурих водоростей) широко використовуються в косметології. Вони зміцнюють шкіру, зволожують її, зменшують почервоніння та подразнення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Нечаев А.П., Кочеткова А.А., Зайцев А.И. Пищевые добавки. — М.: Колос, Колос-Пресс. 2002. - 256 с. - (Учебники и учеб. Пособия для студентов высших учебных заведений). ISBN 5-10-003579-X, ISBN 5-901705-15-7. с.:71-73

Посилання[ред.ред. код]