Альдо Моро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альдо Моро
італ. Aldo Moro
Альдо Моро  італ. Aldo Moro

Час на посаді:
23 листопада 1974 — 29 липня 1976
Президент   Джованні Леоне
Попередник Маріано Румор
Наступник Джуліо Андреотті

Час на посаді:
4 грудня 1963 — 24 червня 1968
Президент Антоніо Сеньї
Джузеппе Сарагат
Попередник Джованні Леоне
Наступник Джованні Леоне

Flag of Italy.svg Міністр внутрішніх справ Італії
Час на посаді:
12 лютого 1976 — 29 липня 1976
Попередник Луїджі Гуи
Наступник Франческо Коссіґа

Час на посаді:
7 липня 1973 — 23 листопада 1974
Попередник Джузеппе Медічі
Наступник Маріано Румор

Час на посаді:
5 серпня 1969 — 26 червня 1972
Попередник П'єтро Ненні
Наступник Джузеппе Медічі

Час на посаді:
30 грудня 1965 — 23 лютого 1966
Попередник Амінторе Фанфані
Наступник Амінторе Фанфані

Час на посаді:
28 грудня 1964 — 5 березня 1965
Попередник Джузеппе Сарагат
Наступник Амінторе Фанфані

Народився 23 вересня 1916(1916-09-23)
Мальє, Італія
Помер 9 травня 1978(1978-05-09) (61 рік)
Рим, Італія
Політична партія Християнсько-демократична партія Італії
Дружина (з 1945) Елеонора Моро (1915-2010)
Діти дочки Марія Фіда (1946), Анна (1949), Аньезе (1952) і син Джованні (1958)

Альдо Моро (італ. Aldo Moro, * 23 вересня 1916, Мальє — 9 травня 1978, Рим) — 55-й і 61-й Голова Ради Міністрів Італії в 19631969 і 19741976 роках, християнський демократ.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в 23 вересня 1916 в Мальє. Батьки його були педагогами. Його політична кар'єра почалася ще в період фашизму, коли країною керував Беніто Муссоліні. Навчався в університеті, де був лідером руху «Федерація католицьких студентів».

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 1946 обраний депутатом «Установчих зборів» і став членом «комісії 75», що розробляє проект конституції. Він став віце-міністром закордонних справ у п'ятому кабінеті Де Гаспері, але був проти приєднання Італії до НАТО і був прихильником співробітництва з лівими партіями. В уряді Моро очолював Християнсько-Демократичну партію. Його перший лівоцентристський кабінет був за участі соціалістів. У 1970-х роках він був автором проекту, що отримав назву «історичний проект». Суть його полягала в тому, що комуністи тепер повинні були пройти і в уряд. Це був беспрецендентний крок на Заході, так як в більшості країн НАТО комуністи були відсутні в уряді ще з кінця 1940-х років. Комуністи отримали третину голосів.

Моро очолював 5 кабінетів:

Вбивство[ред.ред. код]

15 березня 1978 року Моро був викрадений угрупованням «Червоні бригади». Його автомобіль був притиснутий до узбіччя, а сам він повезений в невідомому напрямку. Альдо Моро шукали 35 000 солдат, всюди були розставлені блокпости. Організація висувала політичні вимоги, при виконанні яких погоджувалася його звільнити. Папа римський Павло VI пропонував себе в заручники замість Моро.

Альдо Моро у «Червоних бригад»

9 травня 1978 року в Римі в багажнику червоного «Рено», припаркованого між штаб-квартирами двох великих політичних партій, був виявлений труп Альдо Моро.

Кінематограф[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Альдо Моро