Альтман Натан Ісайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Natan Altman (selfportrait, 1912).jpg
Автопортрет, 1912 рік
Ім'я при народженні Альтман Натан Ісайович
Дата народження 10 (22) грудня 1889(1889-12-22)
Місце народження Вінниця
Дата смерті 12 грудня 1970(1970-12-12) (80 років)
Місце смерті Ленінград
Національність єврей
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Навчання Одеське художнє училище
Напрямок реалізм, кубізм
Твори портрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Меморіальна дошка Н. І. Альтману

Ната́н Іса́йович А́льтман (*10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — †1970, Ленінград) — російський художник-кубіст; родом з України; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), Ш. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Вінниця в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 19021907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910–1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одим із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькй владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Художник помер у Ленінграді.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Автопортрет, 1911, Російький музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російький музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Джерела[ред.ред. код]

  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Ред. І. М. Дзюба. — К.: [б. в.], 2001. — Т. 1: А. — 825 с. — 10000 прим. — ISBN 966-02-2075-8.. — С.419.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889–1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918–1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Див. також[ред.ред. код]