Альтман Натан Ісайович
| Альтман Натан Ісайович | |
| Альтман Натан Ісайович | |
| Ім'я при народженні | Альтман Натан Ісайович |
|---|---|
| Дата народження | 10 (22) грудня 1889 |
| Місце народження | Вінниця |
| Дата смерті | 12 грудня 1970 (80 років) |
| Місце смерті | Ленінград |
| Національність | росіянин |
| Громадянство |  Російська імперія,  СРСР |
| Навчання | Одеське художнє училище |
| Напрямок | реалізм, кубізм |
| Твори | портрети, скульптурні погруддя, натюрморти |
Ната́н Іса́йович А́льтман (*10 (22) грудня 1889, Вінниця — †1970, Ленінград) — російський художник-кубіст; родом з України; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), Ш. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.
Життєпис[ред.]
Народився в місті Вінниця в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.
Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902–1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910–1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.
1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одим із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькй владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)
Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.
1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.
Художник помер у Ленінграді.
Вибрані твори[ред.]
- Автопортрет, 1911, Російький музей
- Канал. Брюгге, 1911, Російький музей
- Глечик і помідори (натюрморт), 1912
- цикл «Єврейська графіка», 1914
- портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
- Соняшники, 1915
- Портрет Надії Крет.
- Автопортрет, погруддя, 1916
- Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва
Джерела[ред.]
- Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С.419.
- Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
- Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
- Альтман,_Натан_Исаевич. 1889–1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
- Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918–1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.
