Альт (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скрипка й Альт
Bratsche.jpg

Альт (фр. Alto, італ. Viola) — струнно-смичковий музичний інструмент скрипкового сімейства. Має чотири струни, які настроюються на квінту — (c, g, d1,a1), тобто на квінту нижче ніж у скрипки. Походить від віоли, дещо більший від скрипки.

Характеристика[ред.ред. код]

Зовні альт є майже тотожний до скрипки, але дещо більший за розміром. Довжина 390 - 460 мм. З'явився у XV - XVI століттях. Звучання — співучіше, об'ємніше, це обумовлено тим, що розміри його корпусу більші, ніж у скрипки.

(Аудіо приклад звучання альтаопис файлу)

Звичайно альти грають середній голос у симфонічному оркестрі, (у великому симфонічному оркестрі зазвичай 10 альтистів). Альт є обов'язковим учасником смичкового дуету, тріо, квартету, квінтету, а також є солюючим інструментом.

Діапазон альта — від с до e3, іноді вище. Ноти для альта записують в альтовому, та скрипковому (у верхньому регістрі) ключах. У партитурі для симфонічного оркестру партія альтів пишеться між партією других скрипок та партією віолончелей.

Репертуар[ред.ред. код]

Концертні п'єси для альта почали з'являтися вже у 18 ст. (Концертна симфонія для скрипки та альта з оркестром В. А. Моцарта, концерти Я. Стаміца, братів К. і А. Стаміців, Ґ. Телемана, Й. С. Баха, Й. К. Баха, М. Гайдна, А. Ролли, Д. фон Діттерсдорфа, соната Н. Паганіні, варіації для скр. та А. І. Хандошкіна тощо). Сонату для А. написав М. Глінка. У 20 ст. концерти та сонати для А. створили Б. Барток, П. Гіндеміт, Д. Шостакович, В. Волтон, С. Форсайт, А. Бакс, А. Бліс, Д. Мійо, А. ОнеГґер, В. Крюков, Б. Зейдман, Р. Бунін, А. Шнітке, Г. Канчелі та ін.; відомі також концертні п'єси для А. і в інших жанрах.

На теренах України альт, на відміну від традиційної скрипки, з'явився наприкінці 19 ст. Найпоширенішим було використання альта у струному квартеті та камерних ансамблях. Спочатку альт викладався у класі скрипки як суміжний інструмент, пізніше його було виділено в окрестровий клас. Така специфікація позитивним чином вплинула на розвиток виконавства й популяризацію альта на концертних майданчиках. Твори для альта в різних жанрах створювали відомі укр. композитори 20 ст. — Ф. Якименко, Б. Лятошинський (дві п'єси для альта й фортепіано ), М. Скорик ("Речитатив", частина з Концерту для оркестру), Б. Буєвський (Концерт для альта з оркестром, 1980), Є. Станкович (Концерт для альта й симф. орк. та п'єса для альта й фортепіано "Гірська легенда"), Г. Ляшенко ("Con amore" для альта й симфонічного оркестру, мініатюри для альта й фортепіано), І. Карабиць ("Експромт"), Ю. Іщенко (сонати для альта соло та у супр. фортепіано), Г. Гаврилець (Концерт для А. з оркестром та Соната для аьта й фортепіано), Ж. Колодуб (Концерт для альта) тощо. Відомими є й укр. виконавці на А.: І. Вакс, А. Венжега, С. Кулаков, С. Кочерян, 3. Дашок, Є. Лобуренко, Р. Денисюк, С. Романський, Д. Гаврилець, Д. Комонько, Б. Дев'ятов, М. Удовиченко, Е. Купріяненко, А. Війтович, О. Лагоша, Г. Вайнштейн та ін. Деякі з них визначились і як талановиті педагоги. 2004 у Києві відбувся Міжнародний конкурс альтистів ім. 3. Дашака. Учасниками конкурсу стали молоді виконавці у 2-х вікових групах — середня (учні середніх спеціальних закладів), старша (студенти, аспіранти та випускники вузів). Спеціальний конкурсний твір, п'єсу для альта і фортепіано написав Є. Станкович.

Видатні альтисти[ред.ред. код]

Альтові майстри[ред.ред. код]

  • Гаспаро да Сало (Gasparo da Salò), (1540–1609) — італійський майстер. Інструменти його роботи відрізняються м'яким звуком.
  • Андре́а Ама́ті (Andrea Amati), (1510—1577).
  • Андреа Гварнері (Andrea Guarneri), (1622/1626–1698) — учень Аматі, жив у Кремоні.
  • Антоніо Страдіварі (Antonio Stradivari), (1644–1737), — учень Аматі.

Деякі твори для альта[ред.ред. код]

З оркестром[ред.ред. код]

З фортепіано[ред.ред. код]

Соло[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Понятовский С. Альт. — М.: Музыка, 1974
  • Криса, Орест. Альтове мистецтво в Україні: виконавство і педагогіка / Наук. вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. - К.. 2004. - Вип. 27.
  • Криса, Орест. Альт // Українська музична енциклопедія, Т.1 — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006 — с. 52