Альфонс Доде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфонс Доде
Alphonse Daudet
Alphonse Daudet..jpg
Дата народження 13 травня 1840(1840-05-13)
Місце народження Нім, Прованс
Дата смерті 17 грудня 1897(1897-12-17) (57 років)
Місце смерті Париж
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності письменник, прозаїк, романіст, драматург, поет
Жанр сатира, роман, п’єса, оповідання, поезія
Magnum opus: «Тартарен із Тараскона»

Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet, *13 травня 1840, Нім, Прованс — †17 грудня 1897, Париж) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.

Біографія[ред.ред. код]

Альфонс Доде народився в родині власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806–1875). У 1848 році батько розорився, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, майбутній письменник по закінченні середньої школи вступає на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав в Париж, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Про цей період його життя оповідає автобіографічний роман «Малюк» (Le Petit Chose, 1868). Проте популярність до письменника прийшла раніше — з публікацією прозового збірника «Листи з мого млина» (1866).

Альфонс Доде з 1859 року починає співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році він був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

У 1867 році молодий письменник одружився і став жити виключно літературною працею.

Творчість[ред.ред. код]

У період 1866-1868-х років регулярно друкувалися в газетах його оригінальні ліричні новели про природу і людей Провансу. Вони були опубліковані в 1869 році окремою книгою, названої «Листи з мого млина». Майже в той же час публікувався в пресі текст першого роману Альфонса Доде «Малюк», який вийшов окремою книгою в 1868 році. Ці два твори принесли письменникові славу і гроші.

З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкується його новий роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який виходить окремою книгою в 1872 році.

До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і з Тургенєвим, які жили того часу в Парижі.

Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав новий приплив його популярності.

Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866–1876), але він жив ще понад 20 років (помер у 1897 році) і майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли числити його в першій «п'ятірці» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Романи
  • Le Roman du chaperon rouge, Michel Lévy, 1899
  • Le Petit Chose, Hetzel, 1866
  • Tartarin de Tarascon, 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, Le Bien Public, 1879
  • Jack, Dentu, 1874
  • Le Nabab, Charpentier, 1871
  • Les Rois en exil, Dentu, 1878
  • Sapho, Charpentier, 1881
  • Notes sur la vie, Charpentier, 1811
Збірки казок та оповідань
  • Lettres de mon moulin, 1870
  • Contes du lundi, 1873
Новели
  • Promenades en Afrique (Le Monde illustré, 27 грудня 1862)
  • La Mule du pape (Le Monde illustré, 3-10 січня 1863)
  • Le Bon Dieu de Chemillé qui n'est ni pour ni contre (légende de Touraine, L'Événement, 21 липня 1872)
  • Le Singe (L'Événement, 12 серпня 1872)
  • Le Père Achille (L'Événement, 19 серпня 1872)
  • Salvette et Bernadou (Le Bien public, 21 січня 1873)
  • Le Cabecilla (Le Bien public, 22 квітня 1873)
  • Wood'stown, conte fantastique (Le Bien public, 27 травня 1873)
  • La Dernière Classe
П'єси
  • La Dernière Idole, drame en un acte et en prose, avec Ernest Lépine. Paris, Театр Одеон, 4 лютого 1862. У репертуарі Комеді-Франсез з 1904 року.
  • Les Absents, musique de Poise. Paris, Opéra-Comique, 26 жовтня 1864.
  • L'Œillet blanc, avec Ernest Lépine. Paris, Théâtre-Français, 8 квітня 1865.
  • Le Frère aîné, avec Ernest Lépine. Paris, théâtre du Vaudeville, 19 грудня 1867
  • Lise Tavernier. Paris, théâtre de l'Ambigu, 29 січня 1872.
  • L'Arlésienne, pièce de théâtre en trois actes, d'après la nouvelle de Daudet, музика Жоржа Бізе. Paris, théâtre du Vaudeville, 1 жовтня 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, adapt. du roman de Daudet par Daudet et Belot. Paris, théâtre du Vaudeville, 16 вересня 1876
  • Jack, d'après le roman de Daudet. Paris, théâtre de l'Odéon, 11 січня 1881.
  • Le Nabab. Paris, théâtre du Vaudeville, 30 січня 1880.
  • La Petite Paroisse (1895), pièce en 4 actes et 6 tableaux, avec Léon Hennique, mise en scène André Antoine, théâtre Antoine, 21 січня 1901

Українські переклади[ред.ред. код]

Іван Франко ініціював публікацію українською мовою романів Доде «Фромон молодший і Ріслер старший» (1883), «Набоб» (1885) і «Королі у вигнанні»(1897) у «Бібліотеці найзнаменитіших повістей». Він також переклав декілька оповідань Доде та зробив ґрунтовний аналіз його творчості у статтях «Життя і твори Альфонса Доде» (обидві — 1898). Окремі твори Доде українською переклали М. Чайченко (М. Грінченко), Василь Щурат, Осип Маковей, Софія Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, В. Щербаківська, Б. Чорний, Аркадій Любченко, І. Сидоренко, Надія Гордієнко-Андріанова та інші. 1889 року Леся Українка пропонувала членам «Плеяди» перекласти роман Доде «Джек».

Література[ред.ред. код]

  • Marc Andry, Alphonse Daudet, la bohème et l’amour. Paris : Presses de la cité, 1985.
  • Auriant, François Bravay, Le Nabab. Paris : Mercure de France, 1943.
  • Auriant, Le Double Visage d’Alphonse Daudet. Gouy : À l’écart, 1980.
  • Wanda Bannour, Alphonse Daudet, bohème et bourgeois. Paris : Perrin, 1990
  • Colette Becker (dir.), Permanence d’Alphonse Daudet : actes du colloque des 20, 21 et 22 mars 1997, Centre de recherches interdisciplinaires sur les textes modernes, coll. « RITM », Université de Paris 10, 1997.
  • Georges Benoit-Guyod, Alphonse Daudet, son temps, son œuvre. Paris : Tallandier, 1947.
  • Jacques-Henry Bornecque, Les Années d’apprentissage d’Alphonse Daudet. Paris : Nizet, 1951.
  • Jules Caillat, Le Voyage d’Alphonse Daudet en Algérie. Alger : Carbonnel, 1924.
  • Ernest Daudet, Mon frère et moi, souvenirs d'enfance et de jeunesse. Plon, 1882.
  • Léon Daudet, Quand vivait mon père :souvenirs inédits sur Alphonse Daudet. Paris : Bernard Grasset, 1940.
  • Marie-Thérèse Jouveau, Alphonse Daudet, maître des tendresses. Berre L'Étang : Centre International de l'Écrit en Langue d'Oc, l996, 161 p. Онлайн pdf

Див. також[ред.ред. код]

  • 11484 Доде — астероїд, названий на честь письменника[1].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]