Альфонс де Невіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфонс де Невіль
Alphonse-Marie-Adolphe de Neuville
Alphonse-Marie-Adolphe de Neuville.jpg
фото бл. 1880 року.
Ім'я при народженні Alphonse-Marie-Adolphe de Neuville
Дата народження 31 травня 1836(1836-05-31)
Місце народження Мент Омер
Дата смерті 19 травня 1885(1885-05-19) (48 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр батальні і побутові картини
Навчання у Ежена Делакруа
Напрямок реалізм
Роки творчості 1854–1885
Твори «Несподівана атака в сутінках», «Автопортрет в майстерні», «Вояки Франції в Бурже», «Останні патрони», «Двобій на кладовищі Сент Пріво»,« Обстріл ворога з даху»

Альфонс де Невіль , повне ім'я Альфонс Марі Адольф де Невіль( фр. Alphonse-Marie-Adolphe de Neuville 31 травня, 1836, Мент Омер — 19 травня, 1885, Париж ) — французький художник 19 ст. Створював картини переважно батального жанру. В картинах батального жанру чимало побутових ситуацій і деталей, що зробило твори художника надзвичайно достовірними.

Життєпис[ред.ред. код]

Походить з багатої родини юриста. Відрізнявся наполегливістю і самостійністю в рішеннях з молодих років, зажадав стати офіцером або військовим інженером. Проти волі батьків ( у 1852 р.) влаштувався у військово-морське училище в місті Лор'яні, Бретань. Під час навчання у військово-морському училіщі виявив художні здібності. Через один рік навчання батько примусив сина покинути училище і почати вивчати юриспруденцію. Прибув у Париж, де вивчав право і навчався в військовій школі на Марсовому полі.

Художню майстерність почав опановувавти в ательє художника Франсуа-Эдуара Піко ( 1786—1868 ), запізнілого представника класицизму. Але в майстерні Піко залишався недовго, багато малював сам, розробляючи військову тематику. Брав уроки у художника Ежена Делакруа, художня манера котрого абсолютно відрізнялась від академічної манери Піко.

Серед перших батальних творів Альфонса де Невіля — «П'ятий єгерський батальон». Самостійно виконав композицію « Захоплення Неаполя вояками Гарібальді» 1860 року, котру подав на виставку в Салон 1861 року.

Почав працювати як батальний художник. Серед тем, що розробляв — війна в Криму, англо—бурська війна в Південній Африці, мексиканська військова експедиція європейських держав.

Твори художника помилково відносять до стилістики академізму, хоча він використовував стилістику академізму досить обмежено і лише на початковому етапі ( ескіз « Знущання над Брунгільдою, королевою Франції»).

Побутовий жанр у Альфонса де Невіля мало відрізнявся від пересічних творів низки другорядних чи мало обдарованих французьких митців ( «Вуличка старого міста», «Діти на сходинках», «Пані верхи в костюмі амазонки », «Пригощання вином командира») . Художник був непоганим пейзажистом, що доводять його числені пейзажі-ескізи до батальних сцен («Село Монфалькон біля Безансона» 1871, «Ферма біля Седана» 1872, «Дахи поруйнованого Шампіньї» 1882 ). Його зображення вояків на межі жанрів між портретом і ескізом для батальної сцени ( «Зуав», «Вояк з конем», «Французький військовий інженер», «Гусар верхи»).

Епізоди франко-пруської війни[ред.ред. код]

«Обстріл ворога з даху» або «Епізод франко-пруської війни» (1875)
«Оборона позиції на скелі Дріф», 1880, Галерея Нового Південного Уельсу, Австралія

Справжнє натхнення зійшло на художника при створені картин на теми франко-пруської війни 1870-1871 років. Він брав участь у військових операціях як підпоручик, а потім як молодший офіцер і кур'єр при штабі генерала Кайє (). Кур'єрські доручення дозволили спостергати за різними етапами військових дій на різних ділянках.

У художника мало батальних панорам, це « Атака дагун при Гравелоті » та «Баталія при Шампіньї», остання створена разом із художником Детайлем ( 1848—1912 ). Більшість картин митця - окремі епізоди, але це запеклі сутички з ворогом, котрого Альфонс де Невіль подає реалістично, поважно, без зверхньості і карикатурності. В картинах він постійно на боці французьких вояків, незважаючи на програну більшість боїв і зданий пруським воякам Париж. 1881 року власну позицію Альфонс де Невіль пояснював у листі до мистецтвознавця так :

Розповідачи про наші поразки, я намагався довести, що навіть вони були почесними для французів. Це був приклад (мужності) для наших вояків і офіцерів, приклад для майбутнього. Щоб там не говорили, ми були переможені при виявах героїзму, і показати це — цілком варто.

Натхнення, поєднане з власним військовим досвідом і новим баченням війни як хаосу і постійної небезпеки породило нову якість його творів. Батальний живопис Альфонса де Невіля поданий з позицій французького офіцера і патріота, що здатен аналізувати скрутні ситуації, навчатися на поразках і радіти кожному вияву героїзму простих вояків. Його живопис позбавлений офіційного пафосу і легковажності, таких розповсюджених в картинах інших художників-баталістів 19 ст., починаючи з Ораса Верне ( 1789—1863). За це Альфонсу де Невілю дорікав навіть його маршан Гупіль, котрий зменшував за це платню за його картини.

Альфонс де Невіль не приховував на картинах, а подавав поранених і убитих людей і тварин («Рятування гармати і оборона брами під Буженвілем 21 жовтня 1870» ( 1879 р. ), негаразди військового побуту навіть між боями (« В траншеї взимку»), необхідність вести бої з церковної нави, з поруйнованого даху будинку, відбивати атаку в сутінках (« Несподівана атака в сутінках »). Трагічні події війни позбавили на картинах Альфонса де Невіля спокою як живих, так і мертвих («Двобій на кладовищі Сент Пріво»). Не дивно, що цей новий показ страшного обличчя війни знайшов відгук в душах багатьох відвідувачів Паризьких Салонів. Художник швидко отримав визнання і фінансовий успіх. Одна з картин майстра була продана за рекордну ціну ще за життя художника. 1881 року він отримав від уряду орден Почесного Легіону.

Ілюстратор книг[ред.ред. код]

Незважаючи на потяг до військової тематики і батального жанру, брався робити ілюстрації з інших, невійськових тем. Так, робив ілюстрації для журналу «Навколо світу», наполегливо працював з акварелями і гуашами. Працював для паризьких видавців Кальмана Леві та Жуля Герцеля.

Створив низку ілюстрацій до книг французьких літераторів Жуля Верна ( «20.000 льє під водою», « Навколо Місяця», «Навколо Землі за вісімнадцять днів»), Франсуа Гізо (1787–1874), політика, що не цурався літератури («Історія Франції»), ілюстрації до деяких романів Олександра Дюма старшого тощо.

Смерть[ред.ред. код]

Помер в Парижі. Поховання відбулося на цвинтарі Монпарнас.

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Картини талановитого митця давно розійшлися по престижним мистецьким збіркам і великим музеям, серед яких Музей д'Орсе, музей мистецтва Метрополітен, Художній музей Волтерс, Державний Ермітаж.

На честь популярного художника ще 1889 року був встановлений монумент на площі Ваграм в Парижі. Під час військового захоплення Парижа німцями монумент де Невілю був, як і низка інших металевих монументів, зруйнований і перелитий на потреби німецької армії. Монумент в повоєнний період не відновлено.

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Двобій на кладовищі Сент Пріво», 1881 р.
«Несподівана атака в сутінках», 1877 р., Художній музей Волтерс, Балтимор, США
  • «Автопортрет в майстерні»
  • «Вояки Франції в Бурже», 1870 р.
  • «Битва на шляху»
  • «Табір французьких вояків біля села ле Бурже», 1870 р.
  • «Баталія у Шампіньї», 1870 р.
  • «Три французькі вояки»
  • «Останні патрони», 1873 р.
  • «В траншеї взимку», 1874 р.
  • «Несподівана атака в сутінках», 1877 р., Художній музей Волтерс, Балтимор, США
  • «Рятування гармати і оборона брами під Буженвілем 21 жовтня 1870  » ( 1879 р. )
  • «Оборона позиції на скелі Дріф», 1880, Галерея Нового Південного Уельсу, Австралія
  • «Двобій на кладовищі Сент Пріво», 1881 р., Музей д'Орсе
  • « Обстріл ворога з даху», 1885, варіанти

Галерея вибраних творів[ред.ред. код]

«Рятування гармати і оборона брами під Буженвілем 21 жовтня 1870  » ( 1879 р. )

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
  • Chabert, Philippe Gérard. Alphonse de Neuville : l'épopée de la défaite, Paris, Copernic, 1979.
  • Jackson, David, 'Zulu War Paintings - Alphonse De Neuville', Journal of the Society for Army Historical Research, Vol. LXIX, No. 277, Spring 1991, pp. 56–57.
  • Southey, R. J., 'De Neuville and Isandhlwana', Africana Notes and News, Vol. 19, No. 6, June 1971, pp. 253–254.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]