Альфред Гілман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфред Ґудман Ґілман
англ. Alfred Goodman Gilman
Народився 1 липня 1941(1941-07-01) (72 роки)
Нью-Гейвен, Коннектикут, США
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів фармакологія
Заклад Техаський університет
Alma mater Єльський університет
Відомий завдяки: G-білки
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1994)
Nobel prize medal.svg

Альфред Ґудман Ґілман (англ. Alfred Goodman Gilman; народився 1 липня 1941 року, в Нью-Гейвені , Коннектикут, США) — американський вчений, професор фармакології Південно-Західного медичного центру (Техаського університету, Даллас). В 1994 році разом із Мартіном Родбеллом він отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини "За відкриття G-білків та ролі цих білків в сигнальної трансдукції в клітині".

Біографія[ред.ред. код]

Гілман народився 1 липня 1941 року у місті Нью-Гейвен (Коннектикут). Його батько, Альфред Ґілман, який викладав у медичній школі Єльського університету, разом із Луїсом Ґудманом випустив у тому ж 1941 році підручник для студентів «Фармакологічні основи терапії» (Згодом підручник багаторазово перевидавався і редагувався, у тому числі і Ґілманом-молодшим. Це найвідоміший підручник з фармакології для студентів медичних шкіл). На честь свого співавтора Альфред Гілман і назвав новонародженого сина — Альфред Ґудман Ґілман. Сам Ґілман згадував, що його друг Майкл Браун жартував, що той — «… єдина людина, названий на честь підручника».

Ґілман закінчив Єльський університет в 1962 році, і після нетривалої роботи в лабораторії Аллена Конні в Нью-Йорку вступив до аспірантури Університету Західного резерву — Кейса (Клівленд (Огайо) ), де займався цАМФ. У 1971 році Гілман отримав позицію в Вірджинському університеті у Шарлотсвіллі . У 1981 році став завідувачем відділу фармакології в медичній школі Техаського університету (Даллас), а із 2005 — декан Південно-Західного медичного центру цього університету.

У 1989 році Гілман отримав премію Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження, а в 1994 — Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття G-білків.

Посилання[ред.ред. код]