Альфред Розенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфред Розенберг
Alfred Rosenberg
Альфред Розенберг
Рейх Міністр для Окупованих Східних Територій
Попередник: посада запроваджена
Наступник: посада вакантна
 
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Віросповідання: Лютеранство
Народження: 19 січня 1893(1893-01-19)
Таллінн
Смерть: 16 жовтня 1946(1946-10-16) (53 роки)
Нюрнберг
Дружина: Гільда Лесман
 
Військова служба
Роки служби: 1914-1945
Звання: Обергруппенфюрер
Битви: Перша Світова Війна
Друга Світова Війна
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Золотий партійний знак НСДАП
З 1942 офіс міністра у справах окупованих східних територій Альфред Розенберг
Альфред Розенберг, 1942 в Києві

А́льфред Ро́зенберґ (нім. Alfred Rosenberg, *19 січня 1893 — †16 жовтня 1946) — німецький нацистський лідер. Вважається одним з головних ідеологів німецького нацизму, головні засадничі ідеї якого виклав у праці Міф XX століття (нім. Der Mythus des 20. Jahrhunderts), виданій у 1930 році. Нюрнберзьким трибуналом визнаний воєнним злочинцем.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Ревелі (тепер Таллінн) у сім'ї балтійських німців. Дитинство та юність провів в Естонії, яка перебувала під владою Російської імперії. Навчався у Московському Імператорському технічному училищі (зараз — Московський державний технічний університет імені Н. Е. Баумана).

У 1917 — під час революції — втік до Німеччини. У 1919 приєднався до новоствореної націонал-соціалістичної партії. З 1923 — головний редактор партійного органу «Народний оглядач» (нім. «Völkischer Beobachter»). У 19231924 очолював партію після арешту її лідерів у зв'язку з невдалим Мюнхенським путчем. Провідний ідеолог нацистського руху: розвинув теорії про расову вищість німців та про необхідність завоювання німцями «життєвого простору» на Сході. У керівництві нацистської партії вважався фахівцем зі справ Східної Європи.

З 1933 очолював відділ зовнішньої політики нацистської партії.

Неодноразово висловлювався за створення Української держави.

17.7.1941 за розпорядженням А. Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (Ostministerium). Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень — Білорусі, України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, — які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоврядуванням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна мала б стати незалежною державою, союзником Німеччини.

Першочерговим завданням вважав одержання з України продовольства й сировини, необхідних для ведення воєнних дій у Росії. З економічних мотивів виступав за прихильне ставлення окупаційної адміністрації до українців. Для налагодження ефективних поставок з України Розенберґ радив розпустити колгоспи і наділити селян землею. Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Розенберґа, українці могли допускатися до участі в самоуврядуванні лише на нижчому і середньому рівнях. У галузі культурної політики виступав за проведення заходів, які б зміцнили національну самосвідомість українців і дозволили б змобілізувати їх для боротьби проти Росії (зокрема, висунув ідею відкриття у Києві українського університету та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва).

Українська політика Розенберґа носила інструментальний характер і переслідувала мету ослабити на тривалий період Росію та забезпечити життєві інтереси Райху на Сході Європи. Політична лінія Розенберґа щодо українців не знайшла підтримки серед нацистського керівництва. Реалізація планів Розенберґа стала цілковито неможливою через жорстоку й брутальну політику щодо українського населення, яку проводив райхскомісар України Е. Кох. На цьому тлі між Розенберґом і Кохом виник гострий конфлікт. У травні 1943 Гітлер повністю підтримав лінію Е. Коха і гостро критикував діяльність Розенберґа та керованого ним міністерства. Розенберґ був засуджений як воєнний злочинець на Нюрнберзькому процесі і страчений (через повішення).

Про Україну[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]