Альфред III цу Віндіш-Грец

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред III цу Віндіш-Грец
Alfred III. zu Windisch-Grätz
Альфред III цу Віндіш-Грец
Альфред III цу Віндіш-Грец
принц Віндіш-Грец
Прапор
Прапор
міністр-президент Австро-Угорщини
Попередник: Едуард Тааффе
Спадкоємець: Еріх фон Кільмансеґ
 
Народження: 31 жовтня 1851(1851-10-31)[1][2]
Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[1]
Смерть: 23 листопада 1927(1927-11-23)[1] (76 років)
Тахов, Західно-Чеська область, Чехословаччина[1]
Поховання: Kladruby Monasteryd
Країна: Австрія і Долитавщина
Освіта: Карлів університет
Партія: Böhmischer konservativer Großgrundbesitzd
Рід: Віндіш-Грец
Батько: Альфред II цу Віндіш-Грец
Мати: Марія Ядвіґа з Лобковіц
Шлюб: Gabriela von Auerspergd
Діти: Сини: Альфред Людвіг, Вінченц Альфред
Доньки: Марія Ядвіґа, Крістіна, Агнеса Матильда, Вільгельміна, Марія Аґлая
Нагороди:
Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альфред III цу Віндіш-Грец (нім. Alfred III. zu Windisch-Grätz), повне ім'я Альфред Август Карл Марія Вольфганг Ервін цу Віндіш-Грец (нім. Alfred August Karl Maria Wolfgang Erwin zu Windisch-Grätz), (31 жовтня 185123 листопада 1927)— принц Віндіш-Грец, австрійський політик, міністр-президент Австро-Угорщини з 11 листопада 1893 до 19 червня 1895 року, землевласник у Кладрубах (Західна Чехія).

Біографія[ред. | ред. код]

Альфред Август народився 31 жовтня 1851 року у Празі. Він був єдиною дитиною в родині принца цу Віндіш-Грец Альфреда Йозефа та його дружини Марії Ядвіґи. Мати померла, коли йому був рік.

Навчався у громадській гімназії бенедиктиців Schottengymnasium[de] у Відні. Згодом вивчав право у Празькому університеті та відвідував курси археології в університеті Будапешту та Падуї.

18 червня 1877 року у Відні одружився із Марією Габріелою Ауерсперзькою. У подружжя народилось семеро дітлахів:

  • Марія Ядвіґа (18781918) — одружена із графом Фрідріхом Сапарі, що нетривалий час був послом у Санкт-Петербурзі, мала сина та двох доньок;
  • Альфред Людвіг (18791890) — помер у дитинстві;
  • Крістіна Марія (18811895) — померла у 14 років;
  • Вінченц Альфред (18821913)
  • Агнеса Матильда (18841959) — одружена із Адольфом Марією, графом Тюн-Гогенштайн-Салм-Ріфершайд, народила п'ятеро дітей.[3]
  • Вільгельміна (18851886) — померла немовлям;
  • Марія Аґлая (18871961) — одружена із графом Аппонай Каролем, мала п'ятеро дітей.[4]

Від 1879 року мав право відвідувати засідання верхньої палати рейхсрату Австро-Угорщини. 1883-го став членом сейму Чехії.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Йозеф Людвіг цу Віндіш-Грец
 
Леопольдіна Аренберзька
 
Йозеф Йоганн Шварценберг
 
Пауліна Аренберзька
 
Марія Антон Ісідор Лобковіц
 
Марія Анна Сідонія Кінскі
 
Йозеф Йоганн Шварценберг
 
Пауліна Аренберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфред I цу Віндіш-Грец
 
 
 
 
 
Марія Елеонора Шварценберзька
 
 
 
 
 
Август Лонгін Йозеф Лобковіц
 
 
 
 
 
Марія Анна Берта Шварценберзька[5]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфред II цу Віндіш-Грец
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ядвіґа з Лобковіц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфред
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1019805544 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Windisch-Grätz, Alfred August Karl Maria Wolfgang Erwin Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 57. — S. 55.
  3. Генеалогія Адольфа Марії [1] [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]
  4. Генеалогія Кароля Аппонай[2] [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  5. Генеалогія Шварценбергів [3]

Література[ред. | ред. код]

  • H. Stekl und M. Wakounig, Windisch-Graetz. Ein Fürstenhaus im 19. und 20. Jahrhundert, 1992

Посилання[ред. | ред. код]