Альчіде Де Гаспері
| Альчіде Де Гаспері Alcide De Gasperi |
||
|---|---|---|
 |
||
|
Тимчасовий президент Італійської Республіки
|
||
| Час на посаді: | ||
| 12 червня 1946 — 1 липня 1946 | ||
| Наступник | Енріко Де Нікола | |
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 10 грудня 1945 — 2 серпня 1953 | ||
| Попередник | Феруччо Паррі | |
| Наступник | Джузеппе Пелла | |
|
|
||
| Народився | 3 вересня 1881 Тіроль, Австро-Угорщина |
|
| Помер | 19 серпня 1954 Тренто, Італія |
|
| Політична партія | Християнсько-демократична партія Італії | |
Альчіде Де Гаспері (італ. De Gasperi Alcide) (3 вересня 1881—19 серпня 1954) — італійський політик. 1927 р. заарештований фашистами, звільнений після втручання папи Пія ІХ.
Народився в Тренто, який належав до 1919 Австро-Угорщині. Закінчив Віденський університет як фахівець з філософії та літератури, ставши журналістом, з 1911 р. — став членом австрійського рейхсрату. Після 1919 р. його рідний регіон перейшов до складу Італії, і де Гаспері став одним із засновників Італійської народної партії, згодом — її лідером і генеральним секретарем, з 1921 р. — членом парламенту. За виступи проти фашизму відбув 16-місячне тюремне ув'язнення у 1927-1928 рр. З 1931 р. працював у Ватиканській бібліотеці.
В 1943 р. заснував Християнсько-демократичну партію Італії, на той момент нелегальну, що базувалася на основі Народної партії. 12 грудня 1944 р. став міністром закордонних справ Італії в урядах Іваное Бономі та Ферручо Паррі, з 10 грудня 1945 р. був прем'єр-міністром. Як лідер найбільшої політичної партії парламентської більшості в Італії, формував 8 коаліційних і однопартійних урядів поспіль, обіймаючи посаду прем'єр-міністра найдовший термін у повоєнній історії Італії. До 10 жовтня 1946 р. і з 26 липня 1951 р. по 2 серпня 1953 р. був також міністром закордонних справ, з 13 липня 1946 по 28 січня 1947 р. — міністром внутрішніх справ. 12 червня 1946 р., після зречення короля Умберто II, де Гаспері став регентом до 1 липня, коли була проголошена республіка й Енріко де Нікола став тимчасовим президентом.
У вересні 1946 р. уклав угоду з міністром закордонних справ Австрії Карлом Грубером про передачу Південного Тіролю Італії на умові надання йому автономії. В 1952 р. отримав в Аахені міжнародну премію Карла Великого (нім. Karlspreis). Разом з Робером Шуманом, Конрадом Аденауером та іншими вважається одним з батьків-засновників ЄС. Де Гаспері був прихильником федералістської концепції європейської інтеграції. В 1953 р. пішов у відставку. В 1954 р. був обраний другим головою Європейського парламенту, але помер у тому ж році. Похований в Римі.
[ред.] Посилання
- Глосарій термінів Європейського Союзу
- Man from the Mountains, biography in Time Magazine, May 25, 1953
- Alcide De Gasperi and his age: A chronology of the Statesman's life and works, Alcide De Gasperi Foundation
- Alcide De Gasperi (1881-1954) by Pier Luigi Ballini, Alcide De Gasperi in the history of Europe
