Аль-Ассад (водосховище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Водосховище Аль-Ассад
بحيرة الأسد
Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
Координати 36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д. / 36.000; 38.167Координати: 36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д. / 36.000; 38.167
Розташування
Розташування Сирія Сирія, мухафаза Ар-Ракка
Геологічні дані
Тип водосховище
Розміри
Площа поверхні, км2 525 км²
Середня глибина, м 8,4 м
Довжина, км 80 км
Ширина, км 8 км (макс.)
Об'єм, км3 10 км³
Басейн
Вливаються річки Євфрат
Витікають річки Євфрат
Країни басейну Сирія Сирія
Інше
Міста та поселення Ес-Саура
Острови Джазіра ес-Саура
Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.
Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.

Водосховище Аль-А́ссад, також Водосховище Ель-А́сад[1] (араб. بحيرة الأسد, Buhayrat al-Assad) — водосховище на річці Євфрат в мухафазі Ар-Ракка, Сирія. Воно було створено в 1974, коли греблю Табка було закрито. Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Велика мережа каналів використовує воду з водосховища Аль-Ассад для зрошення земель по обидві сторони Євфрату. Крім того, озеро забезпечує питною водою місто Алеппо та підтримує рибну промисловість. Береги водосховища Аль-Ассада отримали розвиток екологічних зон.

Історія[ред.ред. код]

Перші плани з будівництва греблі у сирійській ділянці Євфрату виникли в 1927, але вони не були виконані. У 1957 році було досягнуто угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату, а в 1960 було укладено фінансову угоду з Західною Німеччиною. Ще одна угода про фінансування проекту була укладена з Радянським Союзом у 1965 році[2]. Проект включав в себе гідроелектростанцію на греблі Табка та будівництво розгалуженої мережі іригаційних каналів, здатної зрошувати 640 000 га землі по обидві сторони Євфрату[3][4]. Будівництво греблі тривало з 1968 по 1973, і у 1974 році почалося затоплення водосховища за рахунок скорочення потоку Євфрату. У 1975 році Ірак скаржився, що потік Євфрату був скорочений нижче допустимого рівня і погрожував бомбити греблю Табка. За посередництва Саудівської Аравії і Радянського Союзу, зрештою вдалося владнати ці суперечки.

Археологічні розкопки[ред.ред. код]

В очікуванні затоплення водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[5].

Характеристика[ред.ред. код]

Refer to caption
Мапа сирійськотурецької ділянки басейну Євфрату, де зображено греблю Табка (Barrage de Tabqa) та Водосховище Аль-Ассад на захід від нього

Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Проте фактичний об'єм значно нижче — 9,6 км3, а площа, відповідно, становить 447 км2[6]. Запропонована схема зрошення страждала від численних проблем, в тому числі високого вмісту гіпсу в ґрунтах меліораційних систем навколо водосховища Аль-Ассад, засолення ґрунтів, руйнування каналів, які поширили води з водосховища Аль-Ассад, і небажання фермерів переселятися з районів меліорації. В результаті тільки 60 000 га землі зрошувалося за рахунок водосховища Аль-Ассад у 1984[7]. У 2000 році зрошувана поверхня зросла до 124 000 га, що становить 19 відсотків з прогнозованих 640000 га[8][9]. Водосховище Аль-Ассад є найважливішим джерелом питаної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу 80 млн м3 питної води на рік[3]. Озеро також підтримує рибну промисловість[10].

Західний берег озера перетворився в болотисту місцевість. На південно-східному березі в деяких районах були залісені вічнозеленими деревами, зокрема алеппськими соснами та євфратськими тополями. Водосховище Аль-Ассад є важливим місцем зимування перелітних птахів, через що уряд Сирії нещодавно прийняв заходи з охорони невеликих ділянок уздовж берега водосховища Аль-Ассад від мисливців, обмежуючи доступ до під'їзних доріг до озера. Озеро Джазіра ес-Саура було визнано заповідником[11].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас світу. Київ, ДНВП «Картографія», 2002.
  2. Bourgey, André (1974), «Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie» (French), Revue de Géographie de Lyon 49 (4): 343–354, doi:10.3406/geoca.1974.1658, ISSN 1960-601X, http://www.persee.fr/web/revues/home/prescript/article/geoca_0035-113x_1974_num_49_4_1658 
  3. а б Shapland, Greg (1997), Rivers of discord: international water disputes in the Middle East, New York: Palgrave Macmillan, ISBN 978-0-312-16522-2 
  4. Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000), «Summary Report of the Workshop», New Approaches to Water Management in Central Asia, United Nations University/ICARDA, pp. 208–22, http://www.unu.edu/env/workshops/Aleppo/Workshop_Report.doc 
  5. Bounni, Adnan (1977), «Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria», The Annual of the American Schools of Oriental Research 44: 1–7, ISSN 0066-0035 
  6. Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008), «Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands», Journal of Hydrology 353: 59–75, doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029, ISSN 0022-1694 
  7. Collelo, Thomas (1987), Syria: A Country Study, Washington: GPO for the Library of Congress, OCLC 44250830, http://countrystudies.us/syria/ 
  8. Elhadj, Elie (2008), «Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis», Middle East Review of International Affairs 12 (3), ISSN 1565-8996, http://www.gloria-center.org/meria/2008/12/elhadj.asp 
  9. Mutin, Georges (2003), «Le Tigre et l'Euphrate de la discorde» (French), VertigO 4 (3): 1–10, doi:10.4000/vertigo.3869, ISSN 1492-8442, http://vertigo.revues.org/index3869.html 
  10. Krouma, I. (2006), «National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets», FAO Fisheries and Aquaculture Department (FAO), http://www.fao.org/fishery/countrysector/naso_syrian/en#tcNA003E, процитовано 15 December 2009 
  11. Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R. та ін. (2005), A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004, London: privately published, OCLC 150245788