Алітераційний вірш
Алітераційний вірш — акцентний вірш у старогерманській поезії. Заснований на алітерації: у кожному рядку принаймні два слова повинні починатися з одного і того ж звуку. Алітерація може зв'язувати піввірші 4-словного вірша, в кельтській поезії — цілі вірші один з одним.
Серед творів, написаних алітераційним віршем, — староанглійський «Беовульф», скандинавська «Старша Едда».
У німецькій поезії початку другого тисячоліття алітераційний вірш почав витіснятися римованим, хоча видатні зразки старої техніки з'являлися і в XIV в. (у Англії поема Piers Plowman — Вільяма Ленгленда, старшого сучасника Чосера; алітерація вже в назві). Безперервно зберігається традиція алітераційного вірша в ісландській поезії. У кельтській поезії Високого Середньовіччя прийоми алітерації кодифікують і отримали додатковий розвиток (наприклад, валійський кінханед); вони живі в кельтській поетичній традиції і зараз.
Ряд поетів XIX-XX вв. (починаючи з романтиків) створювали стилізації алітераційного вірша.
