Алґерський діалект

Діалекти каталанської мови

Алґе́рський діале́кт катала́нської мо́ви (кат. alguerès) — діалект, що вживається у місті л’Алґе (або італ. Альґеро), що розташоване на північному заході о-ва Сардинія в Італії.

Цей діалект визнано регіональною мовою Італії та Автономного регіону Сардинія. Його вживає меншість населення міста л’Алґе, він також використовується для двомовних вивісок назв вулиць центру міста.

У 1372 р., після виселення місцевого сардськомовного населення, у місто було завезено каталаномовців з Барселони. До Війни за іспанську спадщину каталанська була офіційною мовою міста, після неї офіційною стала іспанська мова. З XIX ст. функцію офіційної мови виконувала італійська мова.

У 1990 р. алґерським діалектом послугувалися бл. 30% населення міста, 65% його розуміло. Близько 50% населення можуть говорити також північним лоґудорезьким діалектом сардської мови та сассарською мовою (її також вважають діалектом корсиканської мови).

Алґерський діалект є частиною східнокаталанських діалектів, значний вплив на нього справили італійська, сардська та іспанська мови. Оскільки л’Алґе було відрізано від основної території поширення каталанської мови, у ньому залишилося досить багато архаїзмів.

Статус каталанської мови в м. л'Алґе

З 11 вересня 1997 р. законом № 26 Автономної області Сардинія каталанська визнана однією з офіційних мов міста л'Алґе (Альґеро) на о-ві Сардинія в Італії поряд з корсиканською (або корсо-галурезькою) на півночі острова (у законі її названо «галурезьким діалектом»), сассарською на північному заході (у законі її названо «сассарським діалектом»), сардською у центральній та південній частинах острова та табаркінською (діалект лігурійської мови) говіркою на південному заході Сардинії (у законі її названо «табаркінською мовою»).

Фонетика

• Як і в більшості східнокаталанських діалектів, ненаголошені «o» та «u» переходять в [u]: «portal«>»pultal», «lo«>»lu», «los«>»lus», «dolor«>»duró»;
• Як в інших східнокаталанських діалектах, ненаголошені «e» та «a» переходять у нейтральний звук, який, однак, ближчий до [a] ніж до [ə]: «persona«>»palzona», «estar«>»astà», «alguerès«>»algarés»;
• Зберігається фонема /v/, що відрізняється від/b/, так само, як і на Балеарських островах та у північній та південній частинах Валенсія;
• Кінцеве r не вимовляється, як у більшості східнокаталанських діалектів: «anar«>»anà», «saber«>»sabé», «fugir«>»fugí», «L'Alguer«>»L'Alghé», «volar«>»vurà»;
• Фіксується перехід міжголосних /d/ та /l/ у [r] (вплив сардської мови): «escola«>»ascòra», 'Barceloneta' («маленька Барселона»): літературна каталанська [bərsəluˈnɛtə], алґерський діалект [balsaruˈnɛta], 'vila' та 'vida' у алґерському діалекті є омофонами ['vira], «cada«>»cara», «bleda«>»brera», «roda«>»rora», «codony«>»corom». Також фіксується перехід /l/ у [r] у групі проривний + -l- + голосна: «blanc«>»branc», «plana«>»prana», «clau«>»crau», «volar«>»vurà», «plaça«>»praça», «ungla«>»ungra», «plena«>»prena»,
• Фіксується перехід кінцевого /r/ у певному складі у звук [l] (вплив сардської мови): «port«>»polt», «sard«>»saldu», «persona«>»palsona», «corda«>»colda», «portal«>»pultal», «Sardenya«>»Saldenya», «parlar«>»pal•là» (як у балкарському діалекті). Також фіксується спрощення звукосполучення [l] + приголосна до [l]: наприклад, 'forn' : літературна мова [ˈforn], алґерський діалект [ˈfol].
• Депалатизація кінцевих [ʎ] та [ɲ] (вплив сардської мови): 'any' — літературною мовою [ˈaɲ], алґерським діалектом [ˈan], «fill«>»fil», «vell«>»vel», «cavall«>»caval»;
• Злиття початкових ненаголошених e та a після de: «d'anar«>»de ná»; «d'escola«>»de scòra»;
• Перехід в [i] деяких ненаголошених e у контакті з латеральними або у випадку, коли у наступному складі є наголошена /i/: «estiu«>»istiu», «vestir«>»vistì», «llegir«>»lligì».

Морфологія, синтаксис та лексика

• Середньовічні форми означеного артиклю: lo/los (вимова lu/lus) та la/les (вимова la/las) замість стандартних el/els, la/les.
• Архаїзми: «servici» замість «servei», «almanco» замість «almenys», «espada» замість «espasa», «lletra» замість «carta».
• Слова, скальковані з сардської мови («eba» замість «egua», «cavidani» замість «setembre» (сардською 'cabidànne'); з іспанської («iglésia» замість «església»); особливо з італійської («llumera» замість «llum», «fortuna» замість «sort», «fatxa» замість «cara», «campsant» замість «cementiri»).

Вживання алґерського діалекту

Відповідно до опитування населення міста щодо знання каталанської мови, що було замовлене Жанаралітатом Каталонії у 2004 р., мовою володіли на такому рівні:

• Розуміли: 90,1%
• Могли говорити: 61,3%
• Вміли читати: 46,5%
• Вміли писати: 13,6%

22,4% алґерців вказали каталанську як першу мову. 77,7% алґерців вказують, що більшою чи меншою мірою вони мають належність до каталанської мови чи каталонської культури.

Див. також

• Діалекти каталанської мови
• Каталанська мова
• Валенсійська мова

Західна група Північно-західний діалект Рібагорський субдіалект Пальяський субдіалект Льєйдський субдіалект Північноваленсійський (ебрський або валенсійський перехідний) діалект Валенсійський перехідний (або каталанський туртозький) субдіалект Кастельйоський (або власне північноваленсійський) субдіалект Валенсійський (південнокаталанський) діалект Субдіалект (діалект) апічат або центральноваленсійський субдіалект (діалект) Південноваленсійський субдіалект (діалект) (на його основі створено валенсійську мову у відповідності до норми «AVL», що регулюється «Валенсійською мовною академією») Алаканський субдіалект (діалект) Мальоркський субдіалект (діалект) у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера

Східна група Північнокаталанський (русільйонський) діалект Капсійський субдіалект (субдіалект Капсі) Центральнокаталанський або центральний діалект (на його основі створено літературну каталанську мову у відповідності до норми «IEC», що регулюється «Інститутом каталонських студій») Субдіалект салат Барселонський субдіалект Таррагонський субдіалект Субдіалект шіпелья Північний перехідний субдіалект Балеарський (острівний) діалект Мальорський субдіалект Манорський субдіалект Айбіський субдіалект Алґерський діалект

Бібліографія

• Josep Sanna: Diccionari català de l'Alguer. 1988; ISBN 84-7129-391-9 [1]
• Scala Luca Català de l'Alguer. Criteris de llengua escrita. Publicacions de l'Abadia de Montserrat 2003 ISBN 978-84-8415-463-1

Посилання

• Lo Cant de la Sibil·la. (кат.)
• El català de l'Alguer: Un model d'àmbit restringit (pdf). (кат.)
• Emissió de televisió en català alguerès. (кат.)
• Vilaweb l'Alguer. (кат.)

У Вікіпедії є портал «Каталонія»