Амадей (фільм)
| Амадей | |
|---|---|
| Amadeus | |
| Жанр | Драма/фантастика |
| Режисер | Мілош Форман |
| Сценарист | Пітер Шеффер, |
| У головних ролях |
Том Галс Мюррей Абрахам Елізабет Беррідж Рой Дотріс |
| Оператор | Мирослав Ондржичек |
| Композитор | Антоніо Сальєрі, Моцарт |
| Кінокомпанія | The Saul Zaentz Company |
| Тривалість | 180 хв. |
| Країна | США |
| Рік | 1984 |
| IMDb | ID 0086879 |
| Кошторис | 18.000.000 дол. США |
Амадей (англ. Amadeus) — кінострічка, створена у 1984 році режисером на ім'я Мілош Форман за мотивами драми Пітера Шеффера.
Зміст |
[ред.] Знімальна група
- Режисер Мілош Форман
- Сценарист Пітер Шеффер
- Продюсери Саул Зейнц, Бертіп Оллсон, Майкл Гаусман
- Музика композиторів Йогана Себастьяна Баха, Вольфґанґа Амадея Моцарта, Антоніо Сальєрі
- Оператор Мирослав Ондржичек
- Монтаж Майкл Чандлер
[ред.] Акторський склад
- Вольфганг Амадей Моцарт — Том Галс
- Антоніо Сальєрі — Мюррей Абрахам
- Констанца Моцарт — Елізабет Беррідж
- Леопольд Моцарт, батько композитора — Рой Дотріс
- Еммануіл Шиканелер — Саймон Келлоу
- Катерина Кавальєрі — Крістін Еберсоул
- граф Орсіні-Розенберг — Чарльз Кей
- Імператор Австрії — Джефрі Джонс
[ред.] Недостовірні легенди і улюблениця Прага
Передчасна смерть відомого композитора Моцарта, що не прожив і 37 років, викликала і викликає здивувавння і здогадки, припущення про таємницю, ворожість, отруту. Легенда про заздрість і отруту від композитора Антоніо Сальєрі — найбільш поширена і довготривала за терміном.
На жаль, недостовірна легенда підмінила справжню біографію композитора. І як усі багатовимірні версії-таємниці, стала привідом, поштовхом для створення мистецьких творів, що ілюструють не правдиву біографію митця, а саме недостовірну легенду. Ілюстраціями недостовірної легенди стали трагедія О. С. Пушкіна, драма Олени Ісаєвої з несподіваною назвою «Щасливий Моцарт», п'єса англійського драматурга Пітера Шеффера і кінострічка режисера зі США Мілоша Формана.
Реальними декораціями фільму стали провулки і куточки стародавньої Праги, рідного міста Мілоша Формана, що емігрував з Чехословаччини. Прага стала кіношним середовищем Відню кінця 18 століття, бо зберігає автентичний вигляд старої столиці Австрії.
[ред.] Про ім'я
Амадей (латиною Амаdeus) — в перекладі означає « Божа душа » чи навіть « Душа, дарована богом».
[ред.] Сюжет кінострічки
[ред.] Сповідь старого Сальєрі
Фільм починається з неприємної сцени в прихистку божевільних, де розмістили старого композитора Сальєрі після спроби самогубства. До особи, що скоїла великий гріх (замах на боже твріння — власне тіло, якщо Бог дав, то тільки Богі може відняти, Бог, а не сама людина!) приходить священик, аби сповідувати Сальєрі.
Той почав розповідь про своє життя, про перші успіхи в Відні, куди прибув 30 років тому, про зустрічі з райською музикою Моцарта і ним самим, не вартим ні своєї музики, ні свого магутнього обдарування — за думкою Сальєрі. Сповідь починається.
[ред.] Оманлива зустріч двох композиторів
Сальєрі був закоханим в свою музику, в своє служіння їй. В юності дійшов навіть до згоди з Богом, що принесе тому усі свої творіння, якщо Бог позбавить його шлях до музики від перешкод в батьківському домі. Бог нібито позбавив. Сальєрі здійснив мрію і став музикантом, зробив добру кар'єру при імператорському дворі у Відні. Все йшло нібито за торгівельної угодою з Богом, доки… Доки не відбулась зустріч з музикою Моцарта. Збентежений нечуваною красою музики чужого композитора, Сальєрі почав і композитора такої музики уявляти зразком шляхетності, щирості, відданості тільки музиці і творчості. Тим страшнішим було розчарування першої зустрічі з живим Моцартом на концерті в палаці архиєпископа — маленьким на зріст, нешляхетним, невідданим аскетом тільки музиці і тільки творчості. Блазень, що ганебно пестив молоду дівчину, розчарував Сальєрі і зачепив його несподіваним перетворенням в натхненого митця і віртуоза під час керівництва оркестром і виконання своєї музики.Тільки тут він став втіленням всіх чеснот композитора, майже того ідеалу, що намріяв Сальєрі.
Розгадування цієї несподіванки і стане змістом життя кіношного Сальєрі, його двигуном, другою пристрастю придворного композитора після музики, ідеєю фікс. Він стає таємним наглядачем за безпечним Моцартом, його нещирим приятелем, здатним відстежити і нанести смертного удару.
Сальєрі буде свідком успіху опери Моцарта « Дон Жуан » у віденської публіки і імператорського двору. Це стане нестерпним і спонукає придворного композитора до таємного плану помсти — погубити суперника, а до того — роспізнати таємницю таланту суперника.
[ред.] Хвороба Моцарта
Хвороба Моцарта відкрила двері неприбраної домівки Моцарта для Сальєрі і навіть подарувала випадок стати свідком акту творчості. Хвороба Моцарта не перешкодила тому робити нові і віртуозні ходи в музиці, поки освітчений і працьовитий Сальєрі поспіхом фіксує геніальу музику. Так він став свідком акту творіння, але не розгадав таємницю самої творчості. Підступний кіношний Сальєрі забажав викрасти рукопис створеного Моцартом « Реквієма », але це не вдається через спротив дружини композитора.
[ред.] Незначна подія
Смерть Моцарта не стала значною подією для віденців. Його ховають швидко, неурочисто, наче не вартого пошани жебрака .
Це найбільш правдива сцена фільму. За історичними документами, поховання померлих в Австрії кінця 18 ст. відбувалось тільки за ієрархією. Третій клас, до якого належав Моцарт, невельможний і бідний, далеко відсунутий від привілеїв дворянства і духовенства, мав право лише на поховання тільки в братських могилах. Страшною була невдячність сучасників до творця, що уславив Австрійську імперію при житті і ще більше після своєї смерті. Для одного з геніальних своїх синів неважко було знайти клапоть вільної землі чи поховати того в малій сільській церкві. Але не знайшлося ні запобігливих, ні сміливих порушити імператорський реєстр поховань 18 століття. Але це не проблема кінострічки. Тут режисер йшов точно за перебігом неприємних і давніх подій.
[ред.] Небезпечний образ кіношного Сальєрі
В пору ганебного панування поп-культури і зниження рівню освіти у всіх верств населення, художня кінострічка багатьма сприймається як правдива версія біографій і Моцарта, і Сальєрі.
Особливо погано це для історичного авторитету Антоніо Сальєрі, композитора серйозного і вартого уваги. До того ж, відсутність геніальності не привід для цькування і зневаги. Не він один був позбавлений вищого рівню обдарованості, як це було до Моцарта і довго буде після. Фільм був і залишився ілюстрацією для вигадок і недостовірних легенд, про що слід пам'ятати. Але сама версія дуже талановито створена, про що свідчать і її нагороди, і її успіх у глядачів.
[ред.] Нагороди кінострічки
- Найкращий фільм (Оскар, 1985)
- Найкращий режисер (Оскар, 1985, Мілош Форман)
- Найкращий актор головної ролі (Оскар, 1985, Мюррей Абраам)
- Найкращий сценарій (Оскар, 1985, Пітер Шеффер)
- Найкращий дизайн костюмів (Оскар, 1985)
- Найкращий дизайн декорацій (Оскар, 1985)
- Найкращий грим (Оскар, 1985)
- Праця звукооператора (Оскар, 1985)
[ред.] Золота Куля, 1985
- Найкращий фільм
- Найкращий режисер (Мілош Форман)
- Найкращий актор головної ролі(Мюррей Абрахам)
- Найкращий сценарій (Пітер Шеффер)
[ред.] Премія «Сезар», 1985 рік
- Найкращий іноземний фільм
[ред.] Премія BAFTA, 1986 рік
- Найкращий оператор (Мирослав Ондржичек)
- Найкращий монтаж
- Найкращий грим
- Праця звукооператора
[ред.] Посилання
- Амадей на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Амадей на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Амадей на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Рецензія фільму на кіноблозі(укр.)
|
||||||||
