Амалія Родрігеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амалія Родрігеш
Amália Rodrigues
Arte Amalia.jpg
королева фаду Амалія Родрігеш
Інші імена королева фаду
Народився 23 липня 1920(1920-07-23)
Лісабон Португалія Португалія
Помер 6 жовтня 1999(1999-10-06) (79 років)
Лісабон
Діяльність співачка фаду, акторка
Сторінка в інтернеті Офіційна сторінка

Ама́лія да Пієда́де Реборда́у Родрі́геш (порт. Amália da Piedade Rebordão Rodrigues; нар. 1 (або 23) липня 1920, Лісабон — †6 жовтня 1999, Лісабон) — португальська співачка фаду, акторка, «голос Протугалії», «королева фаду», одна з найкращих співачок 20 століття. Похована в Національному Пантеоні, серед найвідоміших португальців.

Світової слави набула як «королева фаду», будучи символом португальської культури, іншими словами її послом у світі. З'являлась у різних телепрограмах за кордоном, де співала не тільки фаду і традиційну португальську музику, але і сучасну музику (починаючи від пісень фаду і закінчуючи піснями іноземного походження: французького, американського, іспанського, італійського, бразильського). Зробила вагомий внесок в історію самого фаду, оскільки почала співати поеми великих португальських класиків, а згодом і сучасних — таких як Давід Моурау Феррейра, Педру Омень де Меллу серед інших.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в столичному кварталі Пена, у бідній багатодітній сім'ї, будучи п'ятою дитиною (з дев'яти). Точна дата народження співачки не визначена: у її свідоцтві про народження значиться 23 липня 1920 року, хоча сама співачка як і її офіційний сайт вказують на 1 липня того ж року. Її батько, чоботар за фахом, прибув до Лісабона з північного міста Фундау у пошуках роботи. Мабуть саме тому Амалія завжди вважала дату свого народження саме 1 липня — сезон збору черешень в Фундау. Проте, після 14 місяців перебування у Лісабоні, батько не знайшов роботи і був змушений повернутися у Фундау. Амалія залишилась у Лісабоні, де виховувалась бабусею по материнській лінії. Бабуся була неписемною, і Амалія почала ходити до школи у віці 9 років, проте змушена була перервати навчання у 12-річному віці, як це часто траплялося у бідних родинах тих часів. Співати почала ще з дитинства. Дебютувала у 1938 році, у 1940 році вийшла заміж за гітариста-аматора Франсішку да Круж (розвелась у 1943 році). У 1942 році виступила в Мадриді.

Перші записи зробила у 1945 році в Бразилії, де з величезним успіхом давала концерти протягом 4 місяців. У 1949 році гастролювала в Парижі, у 1956 році, ще раз — в знаменитому залі «Олімпія». Протягом свого життя записала 170 альбомів. З 1947 року почала зніматися в кіно: перша роль — в музичній драмі Арманду де Міранда «Чорні плащі» (1947), а роль у фільмі французького кінорежисера Анрі Вернея «Лісабонські закохані» (1955) принесла їй європейську популярність. Останній раз вона знялася у фантастичній стрічці Віма Вендерса «До кінця світу» (1991). У 1950—1970-х давала концерти у Нью-Йорку, Лондоні, Дубліні, Трієсті, Римі, Берні, Токіо і Москві. У 1980-х стала виступати як композитор.

На честь п'ятдесятиріччя на сцені Амалія Родрігеш отримала у 1989 році почесну нагороду з рук президента Португалії Маріу Соареша. Папа Іван-Павло II удостоїв її особистої аудієнції. У 1990 році Амалія залишила сцену.

Померла Амалія у віці 79 років вранці 6 жовтня 1999 року у Лісабоні, за кілька годин після повернення зі свого будинку в Алентежу. У той же день прем'єр-міністр Антоніу Гутерреш оголосив 3-денну національну жалобу в країні. Спочатку її поховали на цвинтарі «Празереш» португальської столиці, а через два роки (у липні 2001 року) прах співачки було перенесено до Національного Пантеону Португалії — місця, де поховані деякі відомі португальці.

Про неї зняли документальні фільми Бруну де Алмейда «Амалія Родрігеш у Нью-Йорку» (1991), «Амалія на Всесвітній виставці 1998 року» (1998), «Амалія Родрігеш: таке ось дивне життя» (1995), «Мистецтво Амалії» (2000). Архівні кадри зі співачкою були використані у фільмі Карлоса Саура «Фаду» (2007).

Вважалась символом португальської культури, португальської мови і фаду. Тому за часів Нової держави розглядалася (як «королева фаду») як одна з трьох F характерних для Португалії часів диктатури: фаду, футбол, Фатіма. Співпрацювала з Комуністичною партією Португалії, у часи її заборони диктаторським режимом Салазара.

Церква Св. Енграсії, Національний Пантеон, місце де похована Амалія
Саркофаг Амалії: завжди з квітами

Дискографія[ред.ред. код]

  • Perseguição (1945)
  • Tendinha (1945)
  • Fado do Ciúme (1945)
  • Ai Mouraria (1945)
  • Maria da Cruz (1945)
  • Ai Mouraria 1951/52
  • Sabe-se Lá 1951/52
  • Novo Fado da Severa (1953)
  • Uma Casa Portuguesa (1953)
  • Primavera (1954)
  • Tudo Isto é Fado (1955)
  • Foi Deus (1956)
  • Amália no Olympia (1957)
  • Povo que Lavas no Rio (1963)
  • Estranha Forma de Vida (1964)
  • Amália Canta Luís de Camões (1965)
  • Formiga Bossa Nossa (1969)
  • Amália e Vinicius (1970)
  • Com que Voz (1970)
  • Fado Português (1970)
  • Oiça Lá ó Senhor Vinho (1971)
  • Amália no Japão (1971)
  • Cheira a Lisboa (1972)
  • A Una Terra Che Amo (1973)
  • Amália no Canecão (1976)
  • Cantigas da Boa Gente (1976)
  • Lágrima (1983)
  • Amália na Broadway (1984)
  • O Melhor de Amália — Estranha Forma de Vida (1985)
  • O Melhor de Amália volume 2 — Tudo Isto é Fado (1985)
  • Obsessão (1990)
  • Abbey Road 1952 (1992)
  • Segredo (1997)

Аудіоприклади[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]