Аманулла-хан
| Аманулла-хан перс. امانالله خان |
|||
| Аманулла-хан | |||
|
|||
|---|---|---|---|
| 28 лютого 1919 — 1926 року | |||
| Попередник: | Насрулла-хан | ||
| Спадкоємець: | Титул скасовано | ||
|
|||
| 1926 — 14 січня 1929 року | |||
| Попередник: | Титул започатковано | ||
| Спадкоємець: | Інаятулла-хан | ||
| Національність: | Пуштун | ||
| Віросповідання: | Іслам сунітського спрямування | ||
| Народження: | 1 червня 1892 Пагман |
||
| Смерть: | 25 квітня 1960 (67 років) Цюрих, Швейцарія |
||
| Похований: | Джелалабад | ||
| Династія: | Баракзай | ||
| Батько: | Хабібулла-хан | ||
| Мати: | Сорайя Тарзі | ||
| Діти: | принцеса Аменах Ша Бегум
|
||
| Нагороди: |
 |
||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Аманулла-хан син Хабібулли (перс. شاه امانالله خان ) з роду Баракзаїв (1 червня 1892 — 25 квітня 1960) - шах, а з 1926 — падишах Афганістану, в цілому правив майже 10 років, з 21 лютого 1919 по 14 січня 1929.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Сім'я [ред.]
Син еміра Хабібулли-хана з впливового роду Баракзаїв. Одружений з Сорайєю Тарзі (1899 - 1968), дочкою відомого афганського письменника і суспільного діяча Махмуда-бека Тарзі, який жив у вигнанні.
Діяльність [ред.]
Перебував під впливом ідей младоафганців. Одразу після сходження на престол Аманулли, 28 лютого 1919 року була проголошена повна незалежність Афганістану, що призвело до англо-афганської війни 1919 року. У 1921 році Велика Британія визнала незалежність Афганістану.
У жовтні 1919 року Аманулла-хан відрядив свої війська до Мерва (нині — Мари, Туркменістан), які вигнали звідти місцевий радянський уряд. Аманулла також запропонував військову допомогу проти більшовиків Фергані — на умовах приєднання її Ісламської Центральноазійської Федерації.
У 1919 році Аманулла встановив дипломатичні відносини з РРФСР, в результаті чого в 1921 році було укладено радянсько-афганську угоду. У подальшому в 1926 році було укладено угоду між СРСР та Афганістаном про нейтралітет і ненапад.
Керуючись ідеями младоафганців, Аманулла здійснив низку реформ, спрямованих на модернізацію країни та посилення центральної влади: у 1923 році було прийнято конституцію, дозволено вільну купівлю-продаж землі, натуральні податки замінено на грошові. Було також відкрито низку навчальних закладів. У 1927 — 1928 роках Аманулла здійснив поїздку до Індії, низки країн Близького та Середнього Сходу, Західної Європи, у 1928 році відвідав СРСР, зокрема місто Харків.
Реформи Аманулли супроводжувались збільшенням державних видатків та зростанням податків, які важким тягарем лягли на місцеве населення, що спричинило невдоволення селянства. В результаті народного повстання Хабібулли Бача-і-Сакао (тобто Хабібулли Сина Водоноса) Аманулла був змушений відмовитись від престолу і виїхати з країни.
В подальшому він жив у Європі, в т.ч. в Італії. У 1948 році, перебуваючи в еміграції, заявив про визнання Мухаммеда Захір-шаха та його династії. Помер у Цюріху, похований у Джелалабаді.
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Аманулла-хан |
- Життєпис Аманулла-хана
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
