Амброзіанська бібліотека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 45°27′49″ пн. ш. 9°11′09″ сх. д. / 45.4637722° пн. ш. 9.1858806° сх. д. / 45.4637722; 9.1858806

Амброзіанська бібліотека
Milano Ambrosiana.JPG
Будівля бібліотеки, фасад на площу Пія ХІ
Засновано 1602 рік, відкрита 8 грудня 1609 р.
Веб-сайт Sito ufficiale


Амброзіанська бібліотека ( італ. Biblioteca Ambrosiana) - одна з найстаріших бібліотек Італії, розташована в місті Мілан.

Заснування[ред.ред. код]

Фундатором бібліотеки був кардинал Федеріко Борромео, на той час архієпископ Мілану. Освічений аристократ, князь церкви, він прийняв рішення заснувати бібліотеку у 1602 р. За його метою, вона ставала центром збереження рукописів і книг, потрібних для боротьби з протестантизмом.

Досить швидко бібліотека переросла первісне призначення і стала культурним осередком в Мілані з декількома відділами і функціями (богословськими, освітніми, мистецькими, суто бібліотечними).

За різними підрахунками бібліотеку вважають то другою за роком відкриття в Західній Європі (після бібліотеки Бодлеан в Англії ), то четвертою найдавнішою в Італії -

  • перша - бібліотека володаря Малатести, заснована в місті Чезена (1454 р. )
  • друга - після бібліотеки Бодлеан в Англії ( 1602 р.)
  • третя - Biblioteca Angelica, відкрита в Римі у 1604 р.

Приміщення[ред.ред. код]

Читальна зала новоствореної бібліотеки відкрита 8 грудня 1609 р. Її особливістю були вільно розставлені видання, які не прикували ланцюгами до полиць, як то було заведене з середньовіччя аби зашкодити крадіжкам. Поряд була церква Санта-Мария-делла Роза. Її зруйнували у 1831 р. і в 1826 - 1836 рр. за проектом міланського архітектора Джакомо Моралья вибудували сучасне приміщення в стилі пізнього класицизму. Будівля використовувалась і як бібліотека, і як пінакотека. Приміщення зайняло дві третини площі колишнього монастиря і церкви Санта-Мария-делла Роза, має декілька фасадів. Біля входу до бібліотеки встановлено мармурову скульптуру засовника - кардинала Федеріко Борромео.

В 1943 р. в роки 2-ї світової війни вибух пошкодив будівлю і ту її частину, де зберігали лібретто стародавніх опер. Всі вони були втрачені. Відновлювально-реставраційні роботи розпочалися 10 років поспіль у 1952 р. за проектом архітектора Луиджи Каччіа Домініоні.

У 1990 - 1997 рр. відбулася чергова реставрація будівлі.

Складові частини[ред.ред. код]

Це не тільки бібліотека, а справжній культурний осередок міста. Про це подбав ще засновник бібліотеки - Федеріко Борромео, що окрім рукописів і видань передав сюди свою збірку картин і скульптур, заснувавши Пінакотеку. На базі бібліотеки створили також Амброзіанську художню академію і школу по вивченню мов.

Фонди бібліотеки[ред.ред. код]

Альбрехт Дюрер, Келія Св.Єроніма, малюнок 1511 р.
Караваджо. Кошик з фруктами. 1599 р.

Вже в 17 ст. розпочалися пошуки нових видань і рукописів для бібліотеки. Серед перших надходжень - рукописи бенедиктинського монастиря Боббіо (1606), рукописи, придбані в країнах Західної Європи і Близького Сходу, зібрання бібліофіла з міста Падуя - Пінеллі ( 1608 ), звідки привезли 70 пакунків з виданнями та 800 рукописів.

По смерті кардинила-фундатора, заклад почав отримувати видання і рукописи за заповітом. Серед надходжень - 12 рукописів Леонардо да Вінчі( серед яких і Атлантичний кодекс ), альбом з малюнками художника Рубенса, гравюри майстрів Італії і Європи, живопис майстрів Італії тощо. В роки військового захоплення Ломбардії військами Наполеона, частка фондів Амброзіанської бібліотеки була конфіскована і перевезена у Париж. Лише частку вивезених фондів вдалося повернути в Мілан. Фонди бібліотеки складають -

  • 30.000 рукописів
  • 12.000 пергаментів
  • 2.300 інкунабул ( першодруків )
  • 10.000 малюнків
  • 30.000 гравюр, середньовічні печатки, нумізматичні колекції, археологічні знахідки.

Живопис Амброзіанської пінакотеки[ред.ред. код]

Малюнки Леонардо в Амброзіані[ред.ред. код]

Малюнки з рукописів[ред.ред. код]

Джерела. Посилання[ред.ред. код]