Амвросій (Келембет)
Архієпископ Амвросій (в миру Андрій Петрович Келембет; *1745, м. Чорнухи — 4 липня 1825, Лубенський Мгарський Спасо–Преображенський монастир) — український релігійний діяч.
[ред.] З життєпису
Народився у 1745 році в Чорнухах.
У 1760 році вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Через епідемію чуми у квітні 1770року залишив навчання, але потім повернувся і закінчив навчання у 1777 році.
9 квітня 1777 року прийняв чернечий постриг у Київському Софійському монастирі і почав працювати бібліотекарем та викладачем латинської мови в академії.
В 1778—79 навчальному році викладав катехізис, з жовтня 1784 року — риторику та грецьку мову.
З 1 вересня 1785 року — професор філософії. А від 1791 року — префект академії.
15 лютого 1786 року отримав сан ігумена в Хрестовій Воскресенській церкві Київського Петропавлівського монастиря, а з 1793 року Амвросій Келембет — архімандрит Воронезького Акатового монастиря і ректор Воронезької семінарії, від 1796 року — архімандрит Новгородського Антоніївського монастиря і ректор Новгородської семінарії.
13 лютого 1799 року Амвросій Келембет був призначений єпископом в нововідкриту Оренбурзьку єпархію. Як перший її архіпастир А. Келембет зробив надзвичайно багато для задоволення релігійних потреб жителів краю. В серпні 1800 року тут було відкрито Уфімський Успенський монастир, а згодом і духовну семінарію, духовні училища при трьох духовних правліннях.
З 25 травня 1806 року А. Келембет очолив Тобольську єпархію, отримавши відтак сан архієпископа.
На початку 1822 року уже старий і немічний А. Келембет подав у Священний Синод прохання про звільнення його від управління єпархією. 21 січня 1822 року його прохання вволили, він був направлений до Абалакського Знаменського монастиря, а звідти майже на батьківщину — до Лубенського Мгарського Спасо–Преображенського монастиря, де і помер 4 липня 1825 року.
Подвижницький труд Амвросія Келембета був відзначений високими нагородами: хрестом на клубук, прикрашений діамантами, орденом святої Анни 1-го ступеня.
