Амедео Мінґі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амедео Мінґі
фотографія
Основна інформація
Дата народження 12 серпня 1947(1947-08-12) (67 років)
Місце народження Рим
Роки активності 1966 дотепер
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія кантауторе, співак, композитор
Жанр поп
Лейбл Dischi Ricordi, Apollo, CBS, It, RCA Italiana, Fonit Cetra, EMI Italiana, NAR International
http://www.amedeominghi.com/

Амеде́о Мі́нґі — італійський кантауторе, співак та композитор.

Опублікував 29 альбомів, серед яких 19 студійних, 5 відкритихта 3 збірки.

Біографія[ред.ред. код]

Перші кроки[ред.ред. код]

Після того, як Амедео робить пробу з маестро Стелвіо Чіпріані (Stelvio Cipriani), з ним укладає контракт лейбл «Dischi Ricordi», де він записує у 1966 сорокоп'ятку з піснями Alla fine та Ma per fortuna (обидві з текстами Могола), які також передавались у телевізійній програмі «Scala Reale», але не завоювали успіху.

У наступному році записує кавер Dove credi di andare Серджіо Ендріго (Sergio Endrigo), який увійшов до компіляції Dischi Ricordi присвяченої пісням з Фестивалю Санремо, після чого припиняється контракт з лейблом.

У 1970 знайомиться з Едоардо Вйанелло та переходить до його фірми грамзапису 'Apollo, а отже починає писати пісні для гурту I Vianella, такі як успішна Vojo er canto de 'na canzone, Canto d'amore di Homeide та Fijo mio; останню можна розглядати як перший справжній успіх автора тексту Франко Каліфано.

На Аполло публікує також сингл та свій перший альбом Amedeo Minghi (1973), з текстами написаними Едоардо Де Анджелісом (Edoardo De Angelis) (з яким Мінґі співпрацював у подальшому багато років), Франческо Де Ґреґорі та Карлою Вістаріні (Carla Vistarini), який однак не отримав великого успіху.

Упродовж сімдесятих та вісімдесятих працює як композитор для інших співаків: для гурту Schola Cantorum пише La fantasia (з текстом Едоардо Де Анджеліса), Для Марізи Санн'ї (Marisa Sannia) Il mio mondo, il mio giardino (текст Франческо Де Ґреґорі та Едоардо Де Анджеліса), для Джанні Моранді Solo all'ultimo piano (текст Могола), для Марчелли Белли (Marcella BellaCamminando e cantando, для Анни Окси (Anna Oxa) Toledo, для Міа Мартіні (Mia Martini) Ma sono solo giorni та Io e la musica.

"Пандемоніум" та період CBS[ред.ред. код]

У 1975 входить до групи Пандемоніум (Pandemonium), для якої також пише декілька пісень, серед яких Sicura, L'isola і передусім L'immenso, пісня яка піднесе його на вершину всіх міжнародних хіт-парадів у більш ніж 15 версіях (El inmenso, Allein mit dir).

З Пандемоніумом бере у 1977 участь у запису альбому ...E adesso andiamo a incominciare Габріелли Феррі (Gabriella Ferri).

Залишає групу у 1978 й підписує контракт з CBS, з якою публікує у 1980 свій другий диск Minghi, співпрацюючи щодо текстів ще раз з Де Анджелісом та іншим текстярем Аделіо Кольяті (Adelio Cogliati); сингл Di più, що передував альбому, досяг непоганого успіху.

Зневірений мізерним просуванням альбому та останнього синглу Qualcuno ((текст художника Анджело Ді Санто (Angelo Di Santo)), яке здійснювала фірма грамзапису, переходить до лейблу It, де знайомиться з текстярем та музикантом Ґайо Кйокйо (Gaio Chiocchio), з яким починає співпрацю, що триватиме чотири роки і створить декілька важливих для творчості Мінґі пісень.

1950[ред.ред. код]

У 1983 Мінґі бере участь у Фестивалі Санремо, змагаючись з 1950, однією з найцікавіших пісень на Санремо того сезону. Однак пісня не перемогла, бо у тому ж році Тото Кутуньо виступав з своєю L'italiano. Ця пісня пізніше була відновлена Джанні Моранді, і на сьогодні вона вважається однією з найкращих пісень Амедео Мінґі.

Перейшовши до RCA Italiana, публікує у 1984 Q disc Quando l'estate verrà та у 1986 Cuori di pace, наступний Serenata записує на лейблі Durium.

Успіх[ред.ред. код]

У 1988 підписує контракт з Fonit-Cetraдавши цим початок серії гучних успіхів, що завдячує також використанню лірики поета Пасквале Паули (Pasquale Payla).

У 1989 публікує La vita mia та відкриває довгий театральний тур «Forse sì musicale», після чого приводить до тріумфу нову велику виконавицю М'єтту (Mietta) з піснею Canzoni. З нею вона перемогла не лише у категорії «Нові» на Санремо, але також отримала премію критики, а вподальшому платиновий диск та срібного телекота як музичне відкриттю року.

В цей період Мінґі винаходить формулу музика+монологи, де артист визначає свою сутність через музику: його «cantar d'amore» — це лише музична тема повсякденного життя, суспільного життя без звернення до повчальних пісень, історій, які завжди співаються, але ніколи не читаються в глибокому та справжньому почутті кохання.

У 1990 Мінґі досягає успіху з Vattene amore(відоміша як «trottolino amoroso», яку співає разом з М'єттою). Пісня, окрім завоювання третього місця на Санремо, десяти платинових дисків і золотого телекота, стає однією з найславетніших творів в історії італійської пісняра дозволяє двом своїм виконавцям впевнено іменуватись головними персонами італійської музики дев'яностих.

Поза просуванням власного диску Amedeo Minghi in concerto по рейтингах продажів, музиканнт співпрацює з М'єттою над її дебютним альбомом Canzoni, який отримав 6 платинових дисків за 600000 проданих копій.

У 1991 повертається у Санремо з Nenè (Endless Night англійська версія довірена Бонні Тайлеру(Bonnie Tyler)) та Dubbi no, яку виконувала М'єтта та Лео Сеєр). Nenè стала назвою подвійного альбому, опублікованого після фестивалю, який складався окрім неї, з деяких концертних та інших реаранжованих пісень.

У ці роки реалізується й інша музична діяльність Мінґі: написання звукових доріжок для телевізійних казок Fantaghirò (Фантасоня) (пісня Mio nemico, яку співає Росссана Казале (Rossana Casale)), La principessa e il povero, Desideria e l'aylo del drago, Sorellina e il principe del sogno (режисер Ламберто Бава (Lamberto Bava)).

У 1992 публікує пісню I ricordi del cuore, написана та виконана для першої італійської мильної опери Edera (транслювалась «П'ятим каналом» (Canale 5), видана Тітанусом (Titanus)). Однойменний альбом був проданий більш ніж у 500.000 копіях.

Наступні дві участі у Санремо: Notte bella, magnifica (1993) та Cantare è d'amore (1996).

У 1997 публікує у Латинській Америці альбом Cantar es de amor, іспанська версія альбому Cantare è d'amore який понад те містить ще три історичні пісні автора іспанською: La vita mia, Marì e Gelosi amori miei. Дає концерти в Бразилії, де публіка та медіа приймають його з ентузіазмом, збереженим для великих світових поп та рок зірок . Це стало причиною публікації двох альбомів (один антологічний), які були продані більш ніж у 250.000 копіях, що піднесло ім'я Амедео Мінґі на вершини хіт-парадів по всій Південній Америці. Водночас ринки Іспанії та всієї Північної Європи на чолі з Голандією починають подавати ознаки конкретної цікавості до Мінґі.

Кінець тисячоліття Амедео Мінґі вітає піснею Un uomo venuto da lontano (Людина, що прийшла здалека) присвяченою папі Івану Павлу II . Він виконує твір у присутності первосвященника разом з піснею Gerusalemme, замовленою Ватиканом з оказії 2000 року. Головним чином з Gerusalemme був пов'язаний проект: виконати пісню на Святій Землі поблизу стіни разом зі співаком гебреєм та палестинцем на знак зустрічі народів.

Наступні альмбоми Decenni (1998), Anita (2000), L'altra faccia della luna (2002), написані у співпраці з Паоло Аудіно (Paolo Audino) та Стефано Борджіа (Stefano Borgia).


Нове тисячоліття[ред.ред. код]

У 2004 стає автором пісні для Андреа Бочеллі (Per noi. В новій збірці публікує свою пісню Cosi sei Tu виконану у дуеті з московською співачкою Діаною Гурцькою та показаною в Москві у Кремлівському театрі. Вона також є звуковою доріжкою до фільму L'allenatore nel pallone 2.

У 2006 пише свою першу автобіографічну книгу L'ascolteranno gli americani (Слухають американці), видану Rai-Eri.

У зв'язку з участю у Фестивалі Санремо 2008 з піснею Cammina cammina, виходить концертний CD 40 anni di me con voi (49 років мене з вами) з концертом, який відбувся 2 лютого 2008 у Римському аудиторіумі примирення.

Мінґі на концерті влітку 2009

27 березня 2009, за рік після CD, виходить також dvd з тим самим концертом: All'Auditorium. L'ascolteranno gli americani. Концерт, що охоплює 40 років кар'єри римського кантауторе транслюється Raiuno відповідний dvd розповсюджується також у версії бокссету у одній коробці з CD та антологією.

У тому ж році співає в останньому альбомі Клаудіо Бальоні (Claudio Baglioni) Q.P.G.A., в пісні Mia libertà.

У 2009 Мінґі бере участь у якості автора в реалізації проекту Terradimani[1].

З жовтня 2009 до квітня 2010 був зайнятий у турі Di canzone in canzone tour;

У 2010 публікує дует з Ландо Фйоріні (Lando Fiorini) в пісні Fijo mio, що міститься в альбомі Ti presento Roma mia того ж Фйоріні. що вийшов наприкінці жовтня 2010[2].

У 2011 Мінґі був зайнятий працею над звуковою доріжкою для Anita Garibaldi Rai, фільмування почалось 18 квітня2011 [3].

Тоді ж 11 квітня 2011 передбачався вихід DVD Un uomo venuto da lontano та CD з концертом, присвяченим папі Івану Павлу II .

Участь у Фестивалі Санремо[ред.ред. код]

Італійська дискографія[ред.ред. код]

Офіційні альбоми[ред.ред. код]

Офіційні сингли[ред.ред. код]

Неофіційні збірки[ред.ред. код]

Автор[ред.ред. код]

Home Video / DVD[ред.ред. код]

Відеокліпи[ред.ред. код]

  • «Vattene amore», 1990
  • «Primula», 1990
  • «Nenè», 1991
  • «I ricordi del cuore», 1992
  • «Vivere vivere», 1992
  • «Notte bella, magnifica», 1993
  • «Cantare è d'amore», 1996
  • «Di canzone in canzone», 1996
  • «Decenni», 1998
  • «Un uomo venuto da lontano», 1998
  • «Gerusalemme», 1999
  • «Futuro come te», 2000
  • «Così sei tu», 2000
  • «L'altra faccia della luna», 2002
  • «Il suono», 2005
  • «Sotto l'ombrellone» (неофіційний, випущений Radio Italia), 2005
  • «1950», 2006
  • «Cammina cammina», 2008

Книги[ред.ред. код]

  • «L'ascolteranno gli americani» (Слухають американці), Rai-Eri (2006)

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Інші проекти[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]