Амеріго Веспуччі
Амері́го Веспу́ччі (італ. Amerigo Vespucci, *9 березня 1451 — †22 лютого 1512) — флорентійський мореплавець, на честь якого названий Американський континент.
Здійснив дві експедиції до берегів Південної Америки (1499, 1502).
Зміст |
[ред.] Біографія
Амеріго Веспуччі народився 9 березня 1454 у Флоренції.
Був третім сином публічного нотаріуса республіки Анастазіо Веспуччі. Він отримав добротне виховання у свого вченого дядька Антоніо, проявивши талант до фізики, морехідної астрономії і географії. В 1490 відбув до Севільї як торговець. Там він поступив на службу в багатий торговий дім флорентійця Жуаното Берарді. Оскільки цей дім позичав гроші Колумбу для другої подорожі (1493), то можна вважати, що Амеріго знав іспанського адмірала щонайменше відтоді. Незадовго до своєї смерті Колумб рекомендував Веспуччі своєму сину як чесну надійну людину. Після смерті Берарді в грудні 1495 Амеріго Веспуччі почав завідувати звітністю цього торгового дому й з середини квітня 1497 до кінця травня 1498 був зайнятий в Андалузії спорядженням третьої експедиції Колумба. Успіх мореплавця вселив у Амеріго думку залишити торгову справу й познайомитися з нововідкритою частиною світу.
[ред.] Подорожі до Америки
Амеріго взяв участь у першій експедиції адмірала Алонсо де Охеда, який 20 травня 1499 відплив з Пуерто Де-Санта-Марія поблизу Кадіса; після 24 днів плавання зійшов на берег Суринаму, під 3° пн.ш. (за 200 морських миль на південний схід від мису Парії); досліджував цей берег і, відвідавши острови Вест-Індії, в середині червня 1500 повернувся до Кадіса. На запрошення короля Мануеля І в кінці 1500 року Веспуччі відправився до Португалії і здійснив на португальських кораблях ще два плавання з Лісабону до берегів нового материка; перше продовжувалося з травня 1501 по вересень 1502, друге, під командуванням адмірала Гонзало Коелхо, з 10 травня 1503 по 18 червня 1504. Свої подорожі він здійснював не стільки як начальник, скільки як космограф і керманич; тільки в останнє своє плавання, під час якого була досліджена велика частина берегів Бразилії, він командував невеликим судном. Рекомендований Колумбом королеві Фердинанду II Арагонському, суперникові Мануеля І, Амеріго в 1505 знову поступив на іспанську службу, 22 березня 1508 був призначений головним керманичем для подорожей, що відправляються до Індії. Помер 22 лютого 1512 у Севільї.
[ред.] Листи
Єдині письмові пам'ятники, що залишилися після Амеріго, складаються з його дружніх листів до деяких знатних осіб, як то: до Лоренцо ді П'єрфранческо дель Медічі (італ. Lorenzo di Pierfrancesco del Medici) і до гонфалоньеру Содеріні у Флоренції, який повідомив їх лотаринзькому королеві Ренату (Рене) II, заохочує до географічних відкриттів. Ці листи були надруковані у Флоренції одразу після смерті Амеріго. Твори, що вийшли в світ під назвою подорожей Амеріго, були писані не ним і містили в собі безліч суперечностей.
Виданий під заголовком «Quatuor navigationes» щоденник про його подорожі є витягом або уривком з більш розлогого твору, який повинен був вийти в світ, але ніколи не виходив. Невеликі твори Амеріго залишилися б тимчасовим, скороминучим явищем, якщо б не були знову надруковані в «Raccolta» або збірці новітніх подорожей. Ще в 1507 у Віченці вийшло в шести книгах анонімне видання «Mondo nuovo е paesi nuovamente retrovati da Alberico Vespuzio Florentino», автором якого був не Франкансоне де Монтальбоддо, як спочатку думали, а венеціанський космограф і картограф Алессандро Цорці. Цей «Новий Світ» був потім виданий в 1508 уМілані на латині, в тому ж році перекладений нюрнберзьким лікарем Рухамером на німецьку і в 1516 з'явився у французькому перекладі.
Ще в 1504 р. книгар Іоганн Оттмар, що видав «Третю подорож», з'єднав назву «Новий Світ», що знаходиться також на світовій карті в римському виданні Птолемея 1507, з ім'ям Амеріго, але ніде не можна знайти навіть щонайменшої вказівки на те, що самому Амеріго було відомо про це, або що він цьому сприяв. Навпаки, пропозиція назвати Новий Світ «Америкою», тобто країною Амеріго, була зроблена вперше книгопродавцем мартіном Вальдземюллером в лотаринзькому містечку Сен-Дьє-де-Вож, що надрукував в 1507, під ім'ям Гилакоміла або Ілакоміла, перекладені з французької, подорож Амеріго в книзі «Cosmographiao introductio etc., insuper quatuor Americi Vespucii navigationes».
Недостача творів, написаних рукою Христофора Колумба, і незвичайна старанність, з якою друзі Амеріго, у тому числі і король Рене II, прагнули поширювати вісті про його подорожі, мали наслідком, що допитлива публіка зустріла ці перші відомості про Новий Світ із загальним схваленням. Книга Вальдзєємюллера привернула до себе велику увагу і витримала чотири видання (1507, 1509, 1535 і 1554). Його пропозиція назвати Новий Світ на честь Амеріго «Америкою» незабаром була всіма схвалена. Ця назва зустрічається вже на загальній географічній карті, мальованій в 1520 р. Аппіаном, далі, у виданні Помпонія Меду Вадіана і на одній карті, що вийшла в 1522 у Меці, видання Птоломея, так що незабаром назва Америка була прийнята всіма ученими і самі іспанці змушені були поступитися цьому. Заслуга роз'яснення цієї обставини належить Александеру Гумбольдту, який виклав його в своїх «Критичних дослідженнях про історичний розвиток географічних відомостей відносно Нового Світу» (німецький переклад Іделера, 3 т. Берл., 1836-39).
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
