Аммоній Саккас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аммоній (грец. Αμμώνιος, на прізвисько Σακκας) — філософ, засновник неоплатонізму.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Родом з Олександрії. Він народився в бідній християнській родині. Помер 243 або 244 року. Був спочатку християнином, але потім перейшов до язичництва. Став засновником неоплатонічної філософії, намагаючись злити воєдино різні філософські системи, особливо Платона і Арістотеля. Відрізнявся красномовством і рідкісним талантом викладання, став учителем ряду філософів, зокрема, Плотіна. Його називали Теодідактом ("богом навчання"). За свідченням Кассія Лонгіна, Аммоній не залишив жодної книги, у зв'язку з чим дискусійним залишається питання його ототожнення з християнським богословом Аммонієм, котрий жив у цей же час в Олександрії.

Зібрав навколо себе гурток учнів, серед якіх були: Плотін, Лонгін, Ориген.

Основні праці[ред.ред. код]

Аммонію Олександрійському, що жив у III ст., і якого іноді ототожнюють з Аммонієм Саккасом, приписують "Гармонію Євангелій", або "Діатессарон", в якій він ділив Євангелія на відділи, відомі досі під назвою Амонієвих секцій. Переклад "Діатессарон" на латинську мову зробив Віктор (пом. у 544 р.), єпископ капуйський. Євсевій згадує про твір Аммонія "Згода Мойсея та Ісуса", але він не зберігся.

Примітки[ред.ред. код]

  1. История философии в кратком изложении/ Пер.с чешского И.И.Богута. - М.: Мысль, 1994, с.192

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]