Амур-Нижньодніпровський район
| Амур-Нижньодніпровський район | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Основні дані | ||||
| Країна: |
 Україна | |||
| Місто: | Дніпро | |||
| Утворений: | 1918 | |||
| Населення: | 160123 | |||
| Площа: | 71,626 км² | |||
| Поштові індекси: | 70403 | |||
| Географічні координати: | 48°31′ пн. ш. 34°58′ сх. д. / 48.517° пн. ш. 34.967° сх. д.Координати: 48°31′ пн. ш. 34°58′ сх. д. / 48.517° пн. ш. 34.967° сх. д. | |||
 | ||||
| Районна влада | ||||
| Адреса адміністрації: | 49023, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31 | |||
| Вебсторінка: | http://andrada.com.ua | |||
| Голова районної ради: | Олександр Анатолійович Ганноченко | |||
| Мапа | ||||
| ||||
|
| ||||
 Амур-Нижньодніпровський район у Вікісховищі | ||||
Аму́р-Нижньодніпро́вський район, АНД — адміністративний район міста Дніпра на заході й у центрі Лівобережжя.
Історія[ред. | ред. код]
За часів козаччини входила до Протовчанської паланки.
До 1918 року зрощені поселення Мануйлівки (козацьке займище Мануїла), Амура (відомо з 1875 року), станції Нижньодніпровськ, Барафа, Сахалина і Султанівки на лівому березі від Катеринослава називали Задніпров'я. Так у вересні 1917 року утворився Задніпровський райком партії соціал-демократів. Постановою Тимчасового Уряду від 3 червня 1917 р. селища Амур та Нижньодніпровськ були об'єднані в місто Амур — Нижньодніпровск[1].
Перше засідання Президії ради міста Амур-Нижньодніпровська відбулося 25 січня 1918 року. Цю дату вважають днем заснування Амур-Нижньодніпровського району. Першим головою Амур-Нижньодніпровської Ради робочих і солдатських депутатів Катеринославської губернії у 1918 році був обраний робітник заводу «Шодуар» О. Савельєв. Згодом місто Нижньодніпровськ було приєднано до Катеринослава, утворивши у ньому Амур-Нижньодніпровський район.
Так вже у 1920 році Амур-Нижньодніпровський район є одним з 5 районів міста Катеринослав.
З АНД району родом відомі повстанці Григорій Епік[2], Іван Підгорний-Полин[3], Ілько Сова[4] та інші.
1921 року Султанівка названа ім'ям катеринославського червоногвардійця Юрія Володимировича Клочка (1889—1918). 1922 року назву Барафа змінили на Воронцівка на честь місцевого революціонера Петра Опанасовича Воронцова (1893—1919), що загинув під Новомосковськом у бою з денікінцями.
Улітку 1942 р. німецькі окупаційна влада приєднала Амур — Нижньодніпровськ до Дніпропетровська під назвою район «Дніпропетровськ — Схід» ( нім. Dniepropietrowsk - Ost) [5].
У після Другої світової війни села Кам'янка (вперше згадується 1596 року), Березанівка (відоме з 1757 року як село козака Березана) і Ломівка, що раніше входили до складу Єлизавето-Кам'янського району, увійшли до складу АНД.
1957 року Шосейна вулиця Мануйлівки перейменована на проспект Воронцова. 2016 року проспект Воронцова перейменовано на Мануйлівський проспект.
1969 року від району було відокремлено північну і східну частини для утворення Індустріального району.
Населення[ред. | ред. код]
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 84 283 | 52,64 % |
| Російська | 74 570 | 46,57 % |
| Інше | 1 270 | 0,79 % |
| Разом | 160 123 | 100,00 % |
Місцевості АНД району[ред. | ред. код]
Місцевості східної частини району:
- Амур,
- Мануйлівка,
- Сахалин,
- Султанівка,
- Калиновський,
- Боржом, Місцевості західної частини району:
- Кам'янка,
- Кам'янський (колишній мікрорайон Фрунзенський-2),
- Ломівка,
- Ломівський (колишній мікрорайон Фрунзенський-1),
- Лівобережний (мікрорайонів 1,2), — мікрорайон Лівобережний-1 також називають Березинка,
- Березанівка.
Головні вулиці[ред. | ред. код]
- Слобожанський проспект (колишній Новомосковський шлях, проспект імені газети Правда),
- Мануйлівський проспект (у Мануйлівці, колишній проспект Воронцова),
- Вулиця Калинова (у колишній Султанівці),
- Донецьке шосе (у Ломівці),
- Передова вулиця (у колишній Ломівці, Кам'янці й Березанівці — найдовша вулиця в Україні і в Європі),
- Вітчизняна вулиця (за межею Амура й Ломівки, по генеральному плану має стати значним шосе з мостом на правий берег Дніпра),
- Вулиця Каруни (названо на честь генерал-майора Василя Петровича Каруни (1899—1943), що загинув при звільненні міста),
- Вулиця Любарського (на ім'я дніпропетровського художника-ілюстратора) — головна вулиця Сахалина,
- Вулиця Маршала Малиновського — набережна, головна вулиця житлового масиву Сонячний.
Видатні будівлі[ред. | ред. код]
- Залишки Кам'янського редута, відбудована церква у Ломівці, давні корпуси заводу КомІнМет (колишній «Комінтерн») на Амурі, палац культури Комінтерну, 9-та міська лікарня.
- Парк Кирилівка (Нижньодніпровськ і Кирилівка).
- Річка Гнилокиш, численні озера давньої річкової системи Протовчі, що було осередком козаків з давніх часів.
Підприємства[ред. | ред. код]
- Вагоноремонтний завод,
- Завод «Світлофор»,
- Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну (колишній завод «Бехтольд», «Шодуар», «Ланге»),
- Дніпропетровський завод прокатних вальців (колишній машинобудівний завод «Сиріус»),
- ВАТ «Дніпроважпапірмаш» (колишній завод Мангеля)
Транспорт[ред. | ред. код]
- Трамвай — № 6, 9 — Мануйлівка, Нижньдніпровськ і Сахалин зі Старомостовою площею; #18 і 19 — по Донецькому шосе через Ломівку, Кодацький міст і Новий Кодак до Старомостової площі;
- Тролейбус — № 3 від Султанівки через Мануйлівку до Старомостової площі; #7 по проспекту Слобожанському через Султанівку та Мануйлівку на правий берег у центр міста (Половицю). Тролейбуси #17, 18, 20 з Лівобрежежного по вулиці Калинова і проспекту Слобожанському у центр міста;
- Приміські поїзди — станція Нижньодніпровськ з поїздами на Синельникове-1, Запоріжжя-2, Чаплине, Павлоград, Лозову, Новомосковськ та Красноград.
- Метрополітен — планується будівництво другої лінії під проспектом Слобожанським.[7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Циганок, Н. О. (2000). Дніпродзержинську - 250: історико - краєзнавчий довідник (укр.) . Дніпропетровськ: "Пороги". с. 20.
- ↑ Повстанці Амур-Нижньодніпровська Ч. 1/3 Григорій Епік (1901-1937). Лектор - історик Юрій Пахоменков (uk-UA) , процитовано 11 червня 2023
- ↑ Повстанці Амур-Нижньодніпровська Ч. 2/3 Іван Підгорний-Полин (1901-1921) Лектор - Юрій Пахоменков (uk-UA) , процитовано 12 червня 2023
- ↑ Повстанці Амур-Нижньодніпровська Ч. 3/3 Ілько Сова (1895-1923) Лектори Ю. Пахоменков, В.Касьяненко (uk-UA) , процитовано 13 червня 2023
- ↑ Дніпропетровська газета, липень 1942 р.
- ↑ У Дніпропетровську побудують гілку метро до ж/м Тополя. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
| ||||||||||
