Амур (річка)
| Амур | |
|---|---|
_shore.jpg) Амур біля міста Хейхе (Китай) |
|
| Витік | Аргуні |
| Гирло | в районі Ніколаєвська-на-Амурі |
| Довжина | 4 444 км |
| Площа басейну | 1 855 тисяч км² |
| Притоки | Анюй, Сунґарі, Уссурі (праві) Амазар, Зея, Бурея (ліві) |
 Басейн Амуру |
|
Аму́р (рос. Амур), Хейлунцзян або Хейлун (кит. трад. 黑龍江, нов. 黑龙江, піньїнь Hēilóngjiāng, «річка Чорного дракона») — сьома за довжиною річка Землі, що протікає на кордоні Російської федерації, Китаю. Утворюється злиттям рік Аргунь і Шилка, впадає в Амурський лиман Охотського моря. Гирло в районі Ніколаєвська-на-Амурі має ширину 16 км. Довжина від витоку Аргуні — 4 444 км, площа басейну — 1 855 тисяч км².
Найбільші міста на Амурі: Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі.
[ред.] Опис
За гідрографічними особливостями Амур поділяють на 3 частини. Верхня частина до гирла ріки Зеї (до міста Благовєщенська, довжина 897 км) має гірський характер. Амур тече переважно поміж високими скелястими берегами в горах Великого Хінгану, що поступово відходять від річки. У середній частині (1 003 км — від Благовєщенська до Хабаровська) Амур тече Зейсько-Буреїнською рівниною. Течія спокійна, у руслі багато островів; береги то високі, круті, то низькі, пологі. Нижче гирла Буреї Амур прорізує Буреїнський хребет та Малий Хінган, протікає вузькою долиною. Від села Катерино-Нікольського Амур виходить з гір і далі до Хабаровська тече широкою Амуро-Сунгарійською рівниною. Береги тут переважно низькі, пологі. Ширина русла — 1 км і більше. У нижній частині (біля 950 км) Амур — могутня ріка, шириною 1—2 км, тече Нижньо-Амурською низиною, що має багато озер, з'єднаних з Амуром протоками.
Живлення переважно дощове. Влітку та восени звичайно буває декілька паводків. Весняна повінь незначна через малі снігові запаси. Пересічна річна витрата води Амуру в гирлі 11 000 м³/сек, що дає стік води за рік 347 км³. Льодостав з початку листопада до початку травня у верхів'ях та з кінця грудня до кінця квітня в пониззі. Каламутність Амуру порядку 105—1102 г/м³. За хімічним складом вода Амуру належить до гідрокарбонатного класу і має малу мінералізацію.
Амур багатий на рибу. Видова різноманітність риб Амуру ставить його на перше місце серед річок Росії. Основні промислові риби — лососеві (кета, горбуша — біля 50% річного улову на Амурі), коропові (карась, сазан, товстолоб, верхогляд), амурський сом і щука.
Амур судноплавний на 3 212 км, це — головна водна магістраль Далекого Сходу Росії. Основні пристані: Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі. Вздовж Амуру на протязі 900 км тягнеться державний кордон Росії з Китаєм.
Освоєння Амуру росіянами почалося з 1644—1651 років (походи загонів Пояркова та Хабарова). Найвідомішим дослідником Амура був Г. І. Невельський (Амурська експедиція 1849—1855).
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
