Аміак
| Аміак | ||||
|---|---|---|---|---|
| Систематична назва | Ammonia, Azane | |||
| Ідентифікатори | ||||
| Номер CAS | 7664-41-7 | |||
| PubChem | 222 | |||
| RTECS | BO0875000 | |||
| SMILES |
N
|
|||
| InChI |
1/H3N/h1H3
|
|||
| Властивості | ||||
| Молекулярна формула | NH3 | |||
| Молярна маса | 17.0306 г/моль | |||
| Зовнішній вигляд | Безбарвний газ із різким та сильним запахом | |||
| Густина | 0.6942 [1] | |||
| Розчинність (вода) | 89.9 г/100 мл at 0 °C | |||
| Тпл | −77.73 °C (195.42 K) | |||
| Ткип | −33.34 °C (239.81 K) | |||
| Кислотність (pKa) | 38 | |||
| Основність (pKb) | 4.75 (reaction with H2O) | |||
| Структура | ||||
| Гібридизація | Тригональна піраміда | |||
| Дипольний момент | 1.42 Д | |||
| Небезпеки | ||||
| Головні небезпеки | Небезпечні гази, кородуючий, їдкий | |||
| NFPA 704 |
|
|||
| Температура спалаху | 172[2] | |||
| Температура самозаймання | 651 °C | |||
| Пов'язані речовини | ||||
| Інші аніони | гідроксид (NH4OH) | |||
| Інші катіони | Амоній (NH4+) | |||
| Related [[{{{par_label}}}]]s | Хлорид (NH4Cl) | |||
| Пов'язані речовини | Гідразин Гідразойна кислота гідроксиламін Хлорамін |
|||
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин в стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | ||||
| Інструкція з використання шаблону | ||||
| Примітки картки | ||||
Аміа́к, амоніа́к, амоня́к, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині.
Зміст |
[ред.] Фізичні властивості
Аміак — безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря. При —33,35°С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при —77,75 °C замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в стальних балонах під тиском 6—7 атм.
У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0°С і звичайному тиску в 1 об'ємі води розчиняється близько 1200 об'ємів NH3, а при 20°С — 700 об'ємів. Концентрований розчин містить 25 % NH3 і має густину 0,91 г/см3. Розчин аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить до 10 %: NH3, амічна вода від 10 % і більше. При нагріванні розчину аміак легко випаровується.
[ред.] Хімічні властивості
Молекули аміаку утворюються за допомогою ковалентних зв'язків. Електронна і структурна формули молекули аміаку такі:
Однак зв'язки N — Н в молекулі аміаку полярні, оскільки електронна пара зміщена до атома азоту. Тому атом азоту має негативний заряд, а атом водню — позитивний. У хімічному відношенні аміак є відновником, а сам звичайно окиснюється до вільного азоту. Так, в атмосфері кисню аміак горить за реакцією:
- 4NH3 + 3O2 = 2N2 + 6H2O
Амоніак також легко відновлює монооксид міді до металічної міді при високій температурі за реакцією:
- 3CuO + 2NH3 = 3Cu + N2 + 3H2O
[ред.] Гідроксид амонію
При розчиненні аміаку в воді частина його молекул взаємодіє з водневими іонами води з утворенням складного катіона амонію NH4+. Разом з тим відповідна кількість гідроксильних груп OH- води звільняється. Цей процес рівноважний. Його можна зобразити таким рівнянням:
Звідси виходить, що в розчині аміаку в рівновазі одночасно існують молекули аміаку, води і гідроксиду амонію та іони амонію і гідроксилу.
Гідроксид амонію є дуже нестійкою речовиною і може існувати лише в розчині. При нагріванні розчину рівновага зміщується вліво, і розчин розкладається на вихідні речовини. Цей розклад частково відбувається і при звичайній температурі, тому розчини аміаку завжди мають специфічний запах. При тривалому кип'ятінні розчину можна повністю видалити аміак. Цим інколи користуються в лабораторіях для одержання невеликих кількостей аміаку.
Розчин гідроксиду амонію забарвлює лакмус у синій колір. З кислотами розчин гідроксиду амонію утворює солі, наприклад:
- NH4OH + HCl = NH4Cl + H2O
- NH4OH + HNO3 = NH4NO3 + H2O 2NH4OH + H2SO4 = (NH4)2SO4 + 2H2O
[ред.] Добування аміаку
В лабораторних умовах аміак добувають звичайно нагріванням суміші хлориду амонію NH4Cl з гашеним вапном Ca(OH)2. Процес утворення аміаку при цьому відбувається в дві стадії: спочатку виникає гідроксид амонію, а потім він розкладається з виділенням аміаку:
- 2NH4Cl + Ca(OH)2 = 2NH4OH + CaCl2
- NH4OH = NH3↑ + H2O
Інколи аміак добувають нагріванням до кипіння концентрованого розчину аміаку (гідроксиду амонію).
У техніці головним способом добування аміаку є прямий синтез його з азоту і водню за реакцією:
Ця реакція відбувається лише при дуже високих тисках (кілька сот атмосфер), високій температурі і наявності каталізатора.
На сучасних заводах синтез проводять у більшості випадків при тисках 250–350 атм, а інколи навіть при 700–1000 атм. Чим більший тиск, тим більше рівновага реакції зміщується в бік утворення NH3, тобто в бік збільшення виходу аміаку. Але процес при дуже високих тисках дуже дорогий і економічно невигідний. Температуру підтримують близько 400–450°С. Нижче 400°С реакція відбувається дуже повільно, а вище 450–500°С аміак помітно розкладається на азот і водень. Каталізатором служить губчасте залізо з домішками оксидів калію, алюмінію й інших речовин.
При цьому слід ще раз відмітити, що не вся азотоводнева суміш перетворюється в аміак навіть при найвищих тисках. Частина її залишається непрореагованою. Тому одержуваний аміак відділяють від непрореагованої суміші скрапленням його під тиском, а до решти суміші додають нові порції азото-водневої суміші і знову направляють на синтез.
Значні кількості аміаку одержують як побічний продукт при коксуванні кам'яного вугілля, в якому міститься від 1 до 2,5 % азоту. При коксуванні вугілля більша частина цього азоту виділяється у вигляді аміаку. Його видаляють, з коксового газу пропусканням газу через воду. Аміачну воду нейтралізують сульфатною кислотою і одержують сульфат амонію.
До кінця минулого століття цей спосіб був єдиним промисловим способом добування аміаку. Лише в 20-х роках, нашого століття, коли поширився синтетичний спосіб, він втратив своє значення.
[ред.] Застосування
Амоніак — один з найважливіших продуктів сучасної хімічної промисловості. Головною галуззю його застосування є виробництво нітратної кислоти і азотних добрив. Крім того, аміак використовують для виробництва багатьох інших хімічних продуктів. Зріджений аміак і водний розчин аміаку застосовують безпосередньо як азотне добриво.
[ред.] Виробництво в Україні
Дмитро Фірташ та пов'язані з ним структури зосередили у своїх руках виробництво 100 % селітри в Україні, 80 % карбаміду та 75 % аміаку.[3].
[ред.] Примітки
- ↑ NIST Chemistry WebBook (website page of the National Institute of Standards and Technology). Доступний 03.05.2012(англ.)
- ↑ MSDS Sheet from W.D. Service Co.
- ↑ «Олігарх всея селітри». «Український тиждень», № 9 (174) 4-10 березня 2011, стор. 7(укр.)
[ред.] Література
| У Вікіпедії є портал |
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968



