Ам'єн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ам'єн
Amiens (фр.)
Blason fr ville Amiens.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Пікардія 

Департамент

Сомма 
Округ Ам'єн
Код INSEE 80021
Поштові індекси 80000
Координати 49°54′ пн. ш. 2°18′ сх. д. / 49.9° пн. ш. 2.3° сх. д. / 49.9; 2.3Координати: 49°54′ пн. ш. 2°18′ сх. д. / 49.9° пн. ш. 2.3° сх. д. / 49.9; 2.3
Висота 14 - 106 м.н.р.м.
Площа 49,46 км²
Населення 133 327 (2011-01-01)
Густота 2695,65 ос./км²
Розташування
Ам'єн (Франція)
Ам'єн
Влада
Мер
Мандат
Gilles Demailly (SP)
2008- 2014
Офіційна сторінка 

Ам'є́н (фр. Amiens) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Пікардія та департаменту Сомма. Населення — 133 327 осіб (2011)[1].

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 120 км на північ від Парижа.

Топоніміка[ред.ред. код]

Ам'єнська ратуша 18-го століття.
Будинок судових засідань 19-го століття.
Плаща Ґамбета в кінці 19-го століття.
Ам'єнська муніципальна об'їздна у 1912 році.
Мусульманське поховання на військовому цвинтарі в Ам'єні на згадку про Tirailleurs sénégalais у Першій світовій війн.
La Marie sans chemise годинникова вежа

Першою назвою міста була Самаробріва (лат. Samarobriva, що перекладається з галльської як «міст на Соммі»). Пізніше місто дістало назву гальського племені амбіанів, їхня назва буквально означає з обох берегів[3]. Культура палеоліту називається Ашельською культурою, що була ідентифікована як така на місці Сен-Ашеля поблизу Ам'єна.

Історія[ред.ред. код]

Античність[ред.ред. код]

Ам'єн, або згідно з римлянами — Сомаробрива (лат. Samarobriva), був основним поселенням амбіан, одним із провідних племен галлів, що карбували монети в першому столітті до нашої ери. Відповідно до традицій, біля воріт Ам'єна, Мартін Турський, в той час ще римський воїн, позичав свою мантію голому жебраку. Заможність міста манила варварів, таких як алани, бургунди чи вандали, заохочуючи їх до грабунку. Їм вдалося зохопити місто декілька разів.

Середні віки[ред.ред. код]

У п'ятому столітті серед франків прийшов до влади Хлодіон, а Меровій був обраний побратимами по зброї в Ам'єні. Святий Гонорат став сьомим єпископом міста в 600 році нашої ери.

Нормани, або пізніше вони ж — вікінги, пограбували місто в 859, та вдруге — у 882 роках. Під час повторного набігу був спалений міський собор.

Перша частина десятого століття ознаменувалася об'єднанням Ам'єна, Вексена, Лана та Реймса під проводом герцога Герберта д'Вермандуа. В 1095 році мешканці Ам'єна почали організовуватися у своєрідні муніципальні групи, і вже в 1113 році місто було визнане французьким королем. А, в 1185 році було приєднано до королівства[4].

На 1264 рік місто вибрали, як вотчина судочинства французького короля Людовика ІХ, що відвернув конфлікт між англійським сувереном Генріхом ІІІ та його бунтівними баронами під проводом Симона д'Монфор. Це примирення призвело до ам'єнського указу, в якому Людовик наважився винести односторонній вирок на користь Генрі. Таке арбітражне рішення майже відразу підбурило до Війни баронів[5].

В 1435 році згідно із Зібранням Арасу, місто подарували бургундському Филипу ІІІ Доброму. Пізніше, після смерті Карла Сміливого, король Людовик ХІ в 1447 р. повернув його назад[4].

Ренесанс та індустріалізація[ред.ред. код]

В 1957 році іспанські солдати замаскувавшись як селяни, увійшли в місто та організували несподіваний напад. Після шести місяців осади, сили Генріха IV відновили контроль міста, та положили кінець його автономному бродінню.

На протязі 18 та 19 століть, текстильні традиції Ам'єну стали широковідомими завдяки виробництву велюру. Сім'я Корсератів піднімається до рівня найбільших та найзаможніших віробників тканин.

В 1789 році провінції Франції були розформовані, а адміністративний поділ переформатувався у департменти. Більшість Пікардії стає частиною тільки-що утвореної Сомма, де столицею виступив Ам'єн.

В листопаді 1801 британські та францюзькі делегати почали обговорювати терміни мирової в Ам'єнському конгресі. На 25 березня 1802 року Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії, а також Перша французька республіка підписали універсал Ам'єнський мир, відкидаючи Другу коаліцію проти Франції.

Під час 19-го століття на Ам'єні почали проявлятися ознаки індустріальної революції. Міська стіна була зруйнована, відкриваючи простір для просторих алей навколо центральної площі. Анривіль по сусідству в південній частині був відбудований десь в цей самий час.

Перша залізниця в Ам'єні стала реальністю, зв'язуючи місто із Булонь-сюр-Мер. Після того воно перейшо межу ріки, та в оточуючі схили.

На протязі 1870 року під час франко-пруської війни, у Сомму вторглися пруські сили, і Ам'єн був окупований. Зустрівши свою дружину на весіллі у 1856 року, письменника-фантаст Жуль Верн незабаром поселився в Ам'єні в 1871 році. Пізніше, в 1888 році він став міським радником[6].

В 1889 рокці Жуль Верн офіційно відкрив Ам'єнську об'їздну, на якій був представлений суд, міліцейське відділення та музей, що відображав історію Пікардії[4].

Двадцяте століття[ред.ред. код]

На початку 1905 року Віктор Комон, якого називали зодчим Доісторичної науки[7], виконав дещо важливу археологічну роботу в районі Пікардії[4].

Перша світова війна[ред.ред. код]

Після перших бомбардувань міста, Ам'єнська операція стала початковою фазою у Стоденному наступі. Цей наступ призвів до перемир'я, що у кінцевому висновку завершив війну. Ам'єн є містом, в якому триває більшість сюжету роману «Співи птахів», написаного Себастьяном Фоксом.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Регіон Пікардії був окупований нацистами, і декілька міст включаючи Ам'єн, були частково зруйновані через бомбардування перед тим, як бути звільненими.

На 18 лютого 1944 року британські літаки скинули бомби на ам'єнську в'язницю, як частина операції «Джеріко». Напад був організований із метою допомоги втечі членів французького опору та політичних в'язнів, що там утримувалися[8].

Повоєнні часи та французька культурна революція[ред.ред. код]

Місто відбудовувалося на основі плану П'єра Дафо, що зосередив зусилля розшируючи вулиці та полегшуючи потік транспорту. Всі нові будови звели використовуючи в основному цеглу, цемент, білий камінь та сланцеву черепицю. Архітектор Авґуст Перет спроектував Ґаре д'Ам'єн, залізничну станцію та сусідню вежу для помешканнь Перей.

На 2 червня 1960 року новий муніпаліцет Пікардії був створений за рахунок департменту Ена, Уаза та Сомма[4].

В травні 1968 року студенти Ам'єна приєдналися до маштабного страйку, що розпочався у Парижі. Робітники заводів та залізничники у місті долучилися до них через кілька днів пізніше. Ам'єн був паралізований через боротьбу між прибічниками консервативних та лівих сил. Після радіозвернення Шарля д'Ґолля 31-го травня, його однодумці вийшли на вуличну демонстрацію.

Наступного жовтня в університеті Ам'єна заснували факультет Південно-західного пригороду. Місто було вражене втратою значної кількості робочих місць, оскільки виробничі площадки у регіоні закривалися протягом 1970 та 1980 років. Незважаючи на негаразди, все-таки вдалося зробити спробу поновити район Санта-Лу у цей час.

Кінець двадцятого століття та сьогодення[ред.ред. код]

В 1990 роках значне відродження міста було очевидним. Поновлення Санта-Лу завершилося, і частини університету перевели у центральні квартали міста. Околиці Велі-де-Вінь відтворили у Південь міста, а також значні території конвертували під пішохідні зони. Північний вокзал пербудувався із спірним застосуванням скляного даху. Вежа Перет також була поновлена, так сам як і комплекс кінотеатру. Почали переорганізовувати ділянку навколо вокзалу.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Собор в Ам'єні.

Ам'єнський собор — є найвищим із найбільших церков класичного готичного стилю 13-го століття, і найбільший у Франції такого роду. Після пожежі, що знищила попередній собор, нова нава була зведена у 1220 — 1247 роках. Ам'єнський собор відрізняється ціліністю свого планування, красою поетапного трьох-ярусного зводу інтер'єру, що особливо приваблює скульптурами головного фасаду та південного трансепту, лабіринтом та інкрустаціями. Він описаний, як «Парфенон готичної архітектури», та згідно з Джоном Раскіним — «Готичний, достойний римських традицій, арабського шарму, відверто підкоряючий, неперевешений та неприступний».

Ще, існують Белфрі, Об'їздна та Вежа Перет.

Ам'єн також відомий своїми садами, що розміщені на невеликих багнистих острівках вздовж річки Сомма, оточених мережою штучних каналів.

Квартали та райони[ред.ред. код]

Quai belu amiens.JPG
Ami1a.JPG
Ami1b.JPG

Ам'єн скадається із деякої кількості поселень із певними своєрідними рисами, включаючи Сен-Ле, Сен-Моріс, Анрівиль та Сен-Ашель.

Сен-Ле[ред.ред. код]

Сен-Ле є частиною Ам'єна на північ від міської площі. Він має багато давніх дерев'яних та цегляних будинків, а також декілька каналів. Це була бідна частина міста, але після обширних поновлювальних робіт в 1990-их роках стала найпопулярнішою серед туристів і студентів, як привабливий район із значною кількістю кафе, ресторанів та нічних клубів. Місцеві традиції вимальовуються концертним холом і театром ляльок на пікардійській мові.

Сен-Моріс[ред.ред. код]

Місто, розміщене між Мейденлейським цвинтаром та сходом цитаделі — одне із найбільших індустріальних кварталів Ам'єна. Це — робочий район, що перебудовується, поновлюється та впорядковується.

Анрівиль[ред.ред. код]

Докладніше: Анривіль

Анрівиль та околиці були побудовані протягом 19-го століття після руйнування міської стіни. Місто протягається на південь від його центру, та має значну кількість нерухомості буржуазії і декілька ратуш, таких як будинок Жюль Верна. Кілька прикладів архітектурних стилів також присутні, як, наприклад, неокласицизм чи трубадури.

Сен-Ашель[ред.ред. код]

В цьому місті завдяки археологічним розкопкам відкрили доісторичні приладдя типові для Ашельської культури, що було названо на честь поселення Сент-Ашеля. Слід зауважити, що існує комуна Сент-Ашель, розміщена 37 кілометрів північніше. Окрім цього, квартал Сен-Ашель є також місцем військового кладовища Першої світової війни (1914 – 1918 рр.). Цей квартал вміщає так-звані «англійські райони», які типово складаються із будинків англійського стилю.

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (Cassini[9] і INSEE[10] · [11] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[12]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 63 690 12 276 13 463 18 773 12 838 5702 638
Жінки 72 384 11 663 14 784 19 326 15 395 9438 1778


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 92 672 осіб працездатного віку (15-64 років) 61 939 були активними, 30 733 — неактивними (показник активності 66,8%, у 1999 році було 63,6%). З 61 939 активних мешканців працювали 50 553 особи (25 581 чоловік та 24 972 жінки), безробітними було 11 386 (5781 чоловік та 5605 жінок). Серед 30 733 неактивних 16 111 осіб було учнями чи студентами, 5840 — пенсіонерами, 8782 були неактивними з інших причин[13].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 55031 оподатковане домогосподарство у яких проживали 120501,0 особи, медіана доходів виносила 15 892 євро на одного особоспоживача[14]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна Дата угоди
Дортмунд Німеччина Німеччина[15]
Герліц Німеччина Німеччина
Талса США США
Дарлинґтон США США
Нафпліон Греція Греція

Транспортна мережа[ред.ред. код]

Автомагістралі[ред.ред. код]

Ам'єн обслуговується декількома автомагістралями:

Залізничне сполучення[ред.ред. код]

Ам'єн має дві станції: Ам'єнський вокзал та Вокзал Сен-Рош із сполученням:

Летовища[ред.ред. код]

На додаток до Глізі, де злітно-посадкова смуга граничить із східною межею міста, існує ще декілька летовищ:

Заклади освіти[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2011 році». INSEE. Процитовано 28 вересня 2014. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. Placenames of the world: origins and ... – Google Books. Books.google.ca. Процитовано 14 March 2011. 
  4. а б в г д [1][недійсне посилання]
  5. Maddicott, John (1994). Simon de Montfort. Cambridge: Cambridge University Press. с. 257–8. ISBN 0-521-37493-6. 
  6. «Translation result for http://www.jules-verne.net/». Babelfish.yahoo.com. Процитовано 2011-03-14. 
  7. «Le Tourisme dans la Somme». Uk.somme-tourisme.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-03-14. 
  8. [2][недійсне посилання]
  9. http://cassini.ehess.fr/ Population par commune avant 1962 (résultats publiés au journal officiel ou conservés aux archives départementales), наведено за французькою вікіпедією
  10. INSEE : Population depuis le recensement de 1962, наведено за французькою вікіпедією
  11. INSEE : Population légale 2006, наведено за французькою вікіпедією
  12. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  13. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  14. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
  15. «List of Twin Towns in the Ruhr District». Twins2010.com. 2009. Процитовано 2009-10-28. 
  16. «База даних малих космічних тіл JPL: Ам'єн» (англ.). 
Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.