Анабіоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анабіоз (від грецького anabiosis — оживлення) — здатність організмів переживати несприятливі часи (зміна температури навколишнього середовища, відсутність вологи і т. ін.) у стані, при якому різко знижується обмін речовин та відсутні видимі ознаки життя. При настанні сприятливих умов організм, при цьому, оживає.

Анабіоз вперше спостерігався і був описаний А. Левенгуком в 1701 році.

З анабіозом мають багато спільного зимова (при замерзанні) та літня (при зневоднюванні) сплячки тварин. Але для дійсного анабіозу характерне більш глибоке придушення життєдіяльності. Типовий приклад анабіозу — потаємне життя насіння багатьох рослин, що зберігають схожість протягом багатьох років. Анабіоз спостерігається у вірусів, бактерій, безхребетних, амфібій, плазунів, лишайників, мохів і т. ін.

Анабіоз широко використовується на практиці: при виготовленні сухих живих вакцин, довготривалому зберіганні культур вірусів, бактерій, консервації різних органів та тканин (кістки, судини, кров).

Анабіоз підвищує спротив організмів до дії несприятливих факторів при космічних польотах.

Спеціалізованим видом анабіозу є солевий анабіоз — здатність водних організмів, переходячи в неактивний стан, переживати несприятливі умови, викликані збільшенням концентрації солей в воді. Це притаманне видам, що мешкають в періодично пересихаючих водоймах та на літоралі — коловраткам, бокоплавам, джгутиковим найпростішим та інші.


Анабіоз у фантастиці[ред.ред. код]

За допомогою анабіозу письменники-фантасти дають можливість своїм героям пережити сотні років міжзоряних польотів. В більшості анабіоз використовується ще до відкриття входів у гіперпростір та телепортації.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]