Анагліф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картонні анагліфічні окуляри

Анагліф — метод отримання стереоефекту для стереопари звичайних зображень за допомогою колірного кодування зображень, призначених для лівого і правого ока. Для отримання ефекту необхідно використовувати спеціальні (анагліфічні) окуляри, в яких замість діоптрійних стекол вставлені спеціальні світлофільтри (як правило, для лівого ока — червоний, для правого — блакитний чи синій).

Стереозображення являє собою комбінацію зображень стереопари, в якій в червоному каналі зображена картинка для лівого ока (правий її не бачить через світлофільтр), a в синьому — для правого. Тобто кожне око сприймає зображення, забарвлене в колір, відповідний кольору світлофільтру в окулярах.

Основним недоліком анагліфічного методу є неповна передача кольору. Сформоване об'ємне зображення завдяки ефекту бінокулярного змішування кольорів сприймається однотонним або (при певному співвідношенні яскравостей) ахроматичним. Адаптація спостерігача до специфічних умов сприйняття відбувається досить швидко. Проте після навіть короткого (близько 15 хв.) перебування в анагліфічних окулярах у спостерігача на тривалий (близько півгодини) час знижується колірна чутливість і виникає відчуття дискомфорту від сприйняття звичайного (не червоно-блакитного) світла.

Створення анагліфів[ред.ред. код]

У старих методах з використанням знімальних світлофільтрів і плівки зображення для правого і лівого ока друкувалися або відтворювалися в якості проекції як єдине зображення, або ж два зображення через спеціальні світлофільтри, що потрапляли на одну плівку. Одне пропускалося через червоний фільтр, а інше через фільтр кольору, що контрастує – синього, зеленого або бірюзового. Як підкреслюється нижче, зараз можливо, переважно з використанням комп'ютерних програм, імітувати використання колірних фільтрів. При цьому за основу можна брати як пару монохромних, так і кольорових зображень. З 70-х років Стівен Гібсон запропонував свою патентовану систему «Діп віжн» ( Deep Vision ), яка використовує замість зелених - бірюзові фільтри. Це дозволяє досягти більш натуральних кольорів, так як кольори покривають майже весь видимий спектр. Найсильніше спотворюється червоний колір: виглядає майже чорним, найменше зелений. Окуляри «Діп віжн» мають червоний світлофільтр праворуч і бірюзовий зліва або red/cyan (щоб обійти патент Гібсона, деякі компанії випускають червоно-бірюзові окуляри зі світлофільтрами, розташованими у зворотному порядку).

Основні засоби для створення анагліфів є в популярному професійному програмному забезпеченні, наприклад в Adobe Photoshop, StereoPhoto Maker, Blender. Інструкцій щодо створення анагліфів в офіційних інструкціях користувача не наводиться, але їх можна знайти на різних сайтах, що пропонують безкоштовні інструкції для графічних редакторів. Однак у більшості таких інструкцій замовчується, що в результаті спроби зробити анагліф з одного кадру буде отриманий «псевдоанагліф» без стереоефекту, так як у одержуваної стереопари відсутній паралакс . Суть полягає в тому, що колір для кожного ока ставиться в RGB і якщо окуляри red / cyan, то рожева картинка роздвоїться на два ока, так як в RGB рожевий – це red+blue, а cyan = blue+green. Також існують прості дешеві програми для створення анагліфів. Наприклад, безкоштовний StereoPhoto Maker може створювати якісний анагліф (і не тільки анагліф) для будь-яких типів очок автоматично. В даний час при використанні простих підходів із зображення для лівого ока фільтруються синій і зелений кольори.

Застосування в телебаченні[ред.ред. код]

У 1975-1978 роках ленінградський телецентр проводив досвідчені трансляції кольорового стереозображення з використанням анагліфічного методу. Експерименти проводилися спільно з кафедрою телебачення ЛЕІС.

Див. також[ред.ред. код]

3D кіно

Посилання[ред.ред. код]