Аналема
Анале́ма (грец. ανάλημμα — «основа, підґрунтя») — крива, що з'єднує послідовні розташування центральної зірки планетарної системи (у нашому випадку Сонця) на небосхилі однієї з планет цієї системи в один і той же час протягом року.
Форма аналеми Сонця визначається кутом нахилу земної осі до площини екліптики на 23°45' та еліптичністю земної орбіти. Найвище розташування сонця на небосхилі відповідає літньому сонцестоянню, найнижче — зимовому. В середині «вісімки» Сонце буває двічі на рік, весняного та осіннього рівнодення[Джерело?].
Внаслідок еліптичності земної орбіти поблизу верхнього екстремуму положення сонця на небосхилі розташовано тісніше, а поблизу нижнього — рідше. У південній півкулі навпаки. Це пов'язано з тим, що Земля проходить перигелій на початку січня. Таким чином, поблизу зимового сонцестояння в грудні Земля рухається орбітою швидше, а поблизу літнього — повільніше (бо перебуває поблизу афелію власної орбіти). Оскільки сонцестояння випереджають дні проходжень перигелію і афелію приблизно на два тижні, «вісімка» аналеми дещо асиметрична. Час запізнення прибуття Сонця у певну точку небосхилу у різні дні різний і може досягати 14 хвилин 19 секунд, а час випередження — 16 хвилин 30 секунд. Це призводить до того, що ширина аналеми становить 7,7°.
[ред.] Історія
Зображення аналеми досить часто зустрічається на старовинних глобусах та мапах.
Аналемою називали собливий вид астролябії, а також сонячний годинник, на якому позначався зодіак. На такому приладі можна було за допомогою довжини тіні визначати входження сонця в різні знаки зодіаку і тривалість світлового дня.
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- (рос.) Аналемма // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.
- (рос.) Аналемма. Словарь «Человек и Вселенная»
