Гранулоцитарний анаплазмоз
| Гранулоцитарний анаплазмоз | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби і ветеринарія |
| Причини | Анаплазма |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A79.8 |
| MeSH | D000712 |
Гранулоцитарний анаплазмоз (також раніше гранулоцитарний ерліхіоз, англ. granulocytic ehrlichiosis / anaplasmosis) — інфекційна хвороба з ураженням крові, переносниками якої є кліщі. Термін використовується при описі хвороби тварин, у людей виділяють різновид гранулоцитарний анаплазмоз людини[1]. Серед тварин найчастіше уражаються жуйні, собаки та коні.
Анаплазмоз також називають «жовтим мішком», оскільки у зараженої тварини може розвинутися жовтяниця. Інші ознаки хвороби включають схуднення, діарею, блідість шкіри, агресивну поведінку та гарячку.
Етіологія[ред. | ред. код]
Збудник — анаплазма, рід родини Ehrlichiaceae ряду Рикетсії: кровепаразити жуйних тварин. Форма тіла округла, діаметр до 1 мкм. Розмножуються діленням. Поширені анаплазми по всій земній кулі. У червоних кров'яних клітинах великої рогатої худоби паразитує A. marginale, у овець і кіз — A. ovis та A. phagocytophilum[en].
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Механічна та біологічна передача працюють по-різному, але обидва призводять до інфікування еритроцитів. Механічна передача відбувається двома способами: перший, коли еритроцити заражаються збудником внаслідок контактного механізму передачі інфекції через штучне пошкодження шкіри — при застосуванні хірургічного обладнання, включаючи голки, знімальні роги, вушні бірки, кастраційні ножі та інструменти для татуювання. Біологічна передача включає інший механізм передачі інфекції — трансмісивний, коли зараження відбувається через укус комах, які переносять паразитів Anaplasma. Переносниками є іксодові кліщі, ґедзі та інші. Існує багато різних видів кліщів, які можуть переносити анаплазм.
Лікування[ред. | ред. код]
Тетрациклінові препарати є найпоширенішим засобом лікування анаплазмозу і можуть забезпечити тварині видужання на певний період часу.
Профілактика[ред. | ред. код]
Хоча нині не існує живих або інактивованих вакцин, ефективних для всіх штамів A. marginale, є інші засоби профілактики. Боротьба з кліщами та мухами для стад жуйних тварин може бути ефективною, але вона є трудомісткою. Проводять також тестування всіх жуйних тварин у стаді та виведення з нього будь-яких особин, які дали позитивний результат на анаплазмоз, що створює стадо, вільне від анаплазмозу, як це відбувається при бруцельозі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CDC - Anaplasmosis: Questions and Answers | Tickborne Rickettsial Diseases. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 18 серпня 2009.
Література[ред. | ред. код]
- Goodman, J. L. Human Granulocytic Anaplasmosis (Ehrlichiosis) / / JL Goodman, DT Dennis, DE Sonenshine (eds) Tick-Borne Diseases of Humans. Washington, D.C.: ASM Press, 2005, pp. 218–238.
- Hagan, W. A., Timoney, J. F. Hagan and Bruner's Microbiology and Infectious Diseases of Domestic Animals. Cornell: Cornell University Press, 1988.
- Lashley, F. R. Lyme Disease, Ehrlichiosis, Anaplasmosis and Babeosis / / FR Lashley, JD Durham. Emerging Infectious Diseases ^ Trends and Issues. NY: Springer, 2007.
- Murray, Patrick R.; Rosenthal, Ken S.; Pfaller, Michael A. Medical Microbiology, Fifth Edition. United States: Elsevier Mosby, 2005.
- Ristic, M. Diseases of Cattle in the Tropics. NY: Springer, 1982.
|
